Страх розженуть дзвони

05.11.2009

На війні, як відомо, всі засоби хороші. Хтось бореться з епідемією за допомогою профілактичних лікарських засобів, хтось — часником і лимонами, а дехто пропонує й зовсім нетрадиційні методи. У Тернополі, де багато церков (понад тридцять!), запропонували полікуватися дзвоновою терапією: настоятель місцевого Духовного центру на честь Данила Галицького отець Анатолій Зінкевич звернувся до священиків усіх конфесій, щоб одночасно калатати в усі церковні дзвони і таким чином очистити місто від хвороботворних бактерій. Навіщо? Навіть деякі науковці погоджуються, що в цьому є сенс. Так, академік Шипунов доводить, що «дзвони руйнують хвороботворне середовище». А вчені, які вивчали благотворний вплив дзвонів православних храмів, установили, що дзвін працює, як генератор енергії в ультразвуковому діапазоні, а вібрації його звуку чинять руйнівну дію на хвороботворні бактерії. Відтак дзвони здатні на рівні мікрочастин руйнувати віруси грипу, жовтухи та інших інфекцій і перешко­джати поширенню епідемій. Відомий історичний факт: у часи Середньовіччя, коли від чуми вимирали цілі поселення, мешканці кількох європейських міст урятувалися від смертельної хвороби тим, що день і ніч калатали в церковні дзвони. Одначе священнослужителі пропозицію Анатолія Зінкевича проігнорували.

Більше того, у Львові та інших містах чиновники звернулися до священиків, щоб ті скоротили кількість богослужінь. На це вінницький священик, протодиякон Владислав Демченко каже, що сьогодні суспільство, як ніколи, потребує через молитву звернення до Бога, шукаючи його підтримки та захисту, тому недоречно проводити аналогію між закриттям дитячих садків, шкіл, вищих навчальних закладів та кінотеатрів із подібними пропозиціями щодо закриття церкви. «Храми ми закрити не можемо, тому що наш обов’язок священиків — молитися, а люди приходять добровільно. Ми їх виганяти не можемо, як і заганяти, і якщо вони прийшли, то вони прийшли до Бога. Якщо ми в цей важкий час закриємо храми, перестанемо молитися, то як чекати Божої допомоги? Звідки її чекати і як вона прийде?» — зауважує протодиякон Владислав. І додає, що водночас «не можна спокушати Бога, не можна примушувати його зробити чудо над нами». «Якщо людина захворіла — краще їй не йти до храму, нехай побуде вдома, аби не розповсюджувати вірус, а коли з Божою допомогою одужає — приходити молитися», — зазначив отець Владислав.

Валентина СЕМЕНЯК,
Інна СТЕПАНЧУК

 

А ТИМ ЧАСОМ...

У православних церквах Київського та Московського патріархатів, а також греко–католицьких, римо–католицьких і протестантських храмах України моляться за припинення епідемії грипу. У православних церквах, зокрема, читають молитву «Молєбноє пєніє во время губітєльного повітрія і смертоносния зарази». Вона традиційно промовляється в період розповсюдження небезпечних хвороб.

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>