Разом і кіно легше знімати

29.10.2009
Разом і кіно легше знімати

Богдан Ступка у фільмі «Серце на долоні» Кшиштофа Зануссі. (Фото з сайту kino–teatr.ua.)

Так повелося, що кінофестиваль «Молодість» багатий не тільки кінодобірками, а й майстер–класами, презентаціями проектів та професійними дискусіями. Цього року одна з тем, на якій організатори сфокусували свою увагу, стала «Копродукція», точніше «Перспективи європейської копродукції для України».

 

Європа придумала

«На Каннському фестивалі поширеною стає практика, коли не вказують, яку країну представляє фільм, оскільки він є копродукцією кількох країн», — вказує на тенденції сучасного кіноринку арт–директор «Молодості» Андрій Халпахчі. Копродукція — участь у виробництві фільму кількох продюсерських компаній — це можливість поширення свого продукту на ширші ринки. А в українському випадку — ще й відновлення кіновиробництва.

Механізм копродукції у Європі діє з 50–х років минулого століття, удосконалюючись із кожним десятиліттям. Ним опікуються навіть спеціальні інституції — наприклад, Європейський фонд підтримки кіно Eurimages при Раді Європи. За 20 років існування фонд підтримав 1266 проектів на суму близько 375 млн. євро.  Хоча в кожній країні діють свої правила щодо копродукції, але все ж є деякі універсальні норми — зокрема, Європейська конвенція про спільне кінематографічне виробництво (European Convention on Cinematographic Co–Production), що діє з 1994 року. «Цей договір було складено, щоб запобігти дискримінації, що може заторкнути країни з малими ринками, наприклад Україну чи Швецію, — пояснив Улф Ахлберг, представник Ради Європи у Страсбурзі. — Традиційно було, що хто більше вкладає грошей, той має більше прав. Тепер усі учасники копродукції рівні у правах».

Україна також не стоїть осторонь світових процесів: фільми за участі наших продюсерів навіть завойовують нагороди на престижних фестивалях. Першим таким гучним проектом стала стрічка Кшиштофа Зануссі «Серце на долонях»: виконавець однієї з ролей Богдан Ступка минулого року став кращим актором на Римському кінофестивалі. А найгучнішим проектом з українською копродукцією став фільм «Жінки без чоловіків» іранки Шерін Нешат, яка отримала «Срібного лева» на цьогорічному Венеційському кінофорумі. В обох фільмах українську сторону представляє продюсерська компанія Sota Cinema Group. За словами її директора Олега Кохана, останні 3–4 роки ознаменувалися для агенції участю у сімох міжнародних проектах. Ось і зараз Sota Cinema Group підтримує зйомки нового фільму грузинського майстра Отара Іоселіані «Шантрапа». Проте, незважаючи на голосні заяви, крім престижу Україна та її глядач не отримали обіцяних дивідендів від цієї копродукції. Навіть більше — маємо давно тліючий скандал: польська сторона так і не отримала обіцяного Україною фінансування (її заборгувала Служба кінематографії), через що фільм ще досі не вийшов в український прокат. Фінансові перепони стоять і на шляху презентації у нас венеційського лауреата, повідомила «УМ» Олена Єршова, менеджер із міжнародних зв’язків Sota Cinema Group.

Україна намагається реалізувати

Те, що є світло в кінці тунелю, на дискусії у рамках «Молодості» повідомила Ганна Чміль, голова Служби кінематографії: «У березні Верховна Рада ратифікувала Європейську конвенцію про спільне кіновиробництво. А це вже крок до Eurimages». За її словами, цей документ містить чіткі норми, які мають запрацювати з початку наступного року, коли конвенція вступить у силу. «Це кооперування коштів, умови і параметри збереження національного фільму, процедурні моменти, пов’язані з коштами, і що важливо — там є досвід європейських країн про підтримку національного продукту», — звітує Чміль. Не остання надія Ганни Павлівни щодо цього документа — що зникне кон’юнктурщина у тематиці українських фільмів та давно застарілий механізм державного фінансування. Ще одна стежка українського кіно до світових ринків — творча лабораторія, зорганізована недавно при Спілці кінематографістів, яка займатиметься відбором кінопроектів та супроводом у пошуках фінансування.

Залишається сподіватися, що обговорення можливостей копродукції для українського кіно не стане черговою замальовкою до примовки «говорили–балакали». І вже наступна «Молодість» спроможеться організувати презентацію міжнародних проектів з українською фінансовою часткою.