Бідний Паша

Доки Павло Лазаренко відбуває термін покарання в американській... жіночій тюрмі (принаймні так стверджує сайт Федерального бюро тюрем США), його фінансова імперія наказала довго жити. Такий висновок роблять журналісти Вадим Климентьєв, Борис Брагінський, Юрій Райхель та історик Владислав Романов. Днями вони презентували в обласному центрі книжку під назвою «Феномен Лазаренка: злодій чи геній? Колективне журналістське розслідування». Розвідка за редакцією Климентьєва викликала в регіоні неабиякий інтерес. Адже найближче оточення екс–Прем’єр–міністра, колишнього магната Дніпропетровщини нині розбігається, немов щурі з корабля. І з людьми, і з капіталами Лазаренка кояться дивні речі...

Одних нема, інші — далеко

Віталій Киряш, у часи прем’єрства Лазаренка — заступник міністра комунального господарства України, здійняв в облраді проти Лазаренкової «Громади» справжній бунт.

Колишній водій Павла Івановича Леонід Гадяцький, який зробив феноменальну кар’єру, ставши народним депутатом України, «перекваліфікувався» у соціалісти.

До останнього прихильним до опального екс–Прем’єра залишався депутат міськради Олег Стеблянко, директор фірми «Укрантконсалтинг», через яку здавалася в оренду нерухомість, приписувана Лазаренку. Проте й він нині вважає за краще не виставляти свої симпатії напоказ.

Трагічних доль серед колишніх соратників Лазаренка теж набереться чимало. Нагадаємо, колишній керівник прес–служби Кабміну Михайло Голишев потрапив в автокатастрофу, після чого довго оговтувався в реанімації. Через деякий час приблизно на тому ж місці у Верхньодніпровському районі загинув, раптово виїхавши на зустрічну смугу, Володимир Єфремов, редактор газети «Собор» обласної ради часів Лазаренка.

Унаслідок ішемічної хвороби серця у своїй квартирі несподівано помер перший заступник міністра фінансів Михайло Гончарук, який в уряді Лазаренка відповідав за валютно–економічні відносини із зарубіжними країнами та міжнародними фінансовими організаціями.

Голова Царичанської райдержадміністрації Василь Продан добровільно пішов із життя, вистреливши собі у скроню з пістолета.

Екс–міністр сільського господарства Анатолій Хорішко теж вчинив спробу самогубства, але вижив.

Директора облплодоовочторгу Валерія Єсипова, з яким, за даними Вадима Климентьєва, Павло Іванович займався спільним бізнесом, невідомі забили насмерть металевими прутами у власному кабінеті.

Колишнього власника комерційної фірми «Дніпронафта» Олексія Дитятковського, за повідомленням дослідника Брагінського, три роки тому знайшли нашпигованого хлороформом у підвалі на околиці Берліна. Це той самий Дитятковський, котрий — разом із керівником однієї з австрійських фірм Робертом Новиковським — протягом 1993—1996 років переказав на рахунки Лазаренка понад 12 мільйонів доларів. Принаймні про це йдеться у вищезгаданій книзі Вадима Климентьєва. Тепер бізнесмен уже понад десять років не показує в Україну носа.

Колос на глиняних ногах

У часи могутності Павла Івановича один за одним під його вплив потрапляли найпривабливіші об’єкти нерухомості: Діловий центр (колишній Будинок політосвіти обкому Компартії), будівля управління спортивних лотерей, ресторан «Стара вежа», Центральний гастроном тощо. «У цьому переліку нараховується понад 200 об’єктів, справді ласих шматочків, — запевняє Борис Брагінський. — Причому протягом лічених тижнів їхніми власниками ставали іноземні фірми, які, щоправда, представляли особи переважно зі слов’янськими прізвищами».

Сам Павло Іванович у своїх численних інтерв’ю наголошував, що бізнесом не займається. Але шила в мішку не сховаєш. У назвах багатьох комерційних структур легко читалися знайомі прізвища: «ЛаКи» (Лазаренко — Кириченко), «ЛаДоКи» (Лазаренко — Донець — Киряш), LIP (Lazarenko I. Pavlo), Karpo–53 (рідне село Карпівка і 1953 — рік народження Павла Івановича) та, нарешті, апофеоз — зареєстрована у США фірма Holly Paul («Святий Павло»). А на рахунках сина, Олександра Лазаренка, за час його навчання в Академії МВС у Києві накопичилося 147 мільйонів доларів, зазначають автори книжки «Феномен Лазаренка».

«Але впродовж найближчих чотирьох років перспективи вийти з американської тюрми у Павла Івановича немає. Власність же тим часом від нього спливає», — свідчить Юрій Райхель. За даними дослідників, із порівняно великих об’єктів у Дніпропетровську сьогодні за Павлом Лазаренком залишаються тільки три — згаданий Діловий центр та готелі «Європейський» і «Асторія–Люкс». Але й щодо двох останніх досить відома у Дніпропетровську адвокат Юлія Сегеда не так давно проводила прес–конференції з приводу їх... рейдерського захоплення. Як з’ясувалося, Сегеда має довіреність від нинішньої дружини Лазаренка Оксани Цикової «на здійснення від її імені усіх законних дій у правовідносинах, що стосуються спору, який виник відносно нерухомого майна».

До речі, адвокати Павла Івановича значною мірою зробили йому ведмежу послугу. Адже на спеціально створеному ними «антирейдерському» сайті від імені американського інвестора — компанії «Кепітал інвест­менс груп інк.», якій донедавна належали і Діловий центр, і згадані готелі, вони повідомили, що цю нерухомість придбано в іншої американської фірми «Дагсбері інк.» — тієї самої, котра вже понад десять років фігурує в матеріалах українських та американських правоохоронців. А з сайту soswy.state.wy.us і взагалі дізнаємося, що від імені американського інвестора виступає звичайна офшорна фірма, яка не має права займатися на теренах США господарською діяльністю і зареєстрована у штаті Вайомінг, де існують зони мінімального оподаткування. Тобто навіть власність, за яку ще намагаються боротися адвокати Павла Івановича, явно «попахує» чимось сумнівним.

«Ці активи Лазаренка, як бачимо, «отруєні», — каже Владислав Романов. — Імперія Лазаренка наказала довго жити. Але чи стане це уроком для нових «імперіалістів»?»

ПАРАДОКСИ СТАВЛЕННЯ

Результати минулих виборів до місцевих рад у Дніпропетровській області виявилися вражаючими: відразу в десятьох сільських районах Блок Павла Лазаренка посів перше місце, випередивши навіть «регіоналів». В обласній та міській радах він ледве не обігнав за кількістю мандатів других після Партії регіонів БЮТівців. Серед депутатського корпусу з’явилося чимало нових–старих облич, серед яких — молодший брат Павла Івановича Іван та син Олександр. Отож нічого дивного, що за результатами експрес–опитування, проведеного Інститутом ім. Горшеніна, аж 69,3% дніпропетровців вважають американського в’язня Павла Лазаренка гідним звання «Почесний громадянин Дніпропетровщини». А тепер (увага!) цифра друга — 73% опитаних переконані, що Лазаренко є... злочинцем і має понести заслужене покарання.