Міккі Маус довів до тюрми

Приватному підприємцеві з села Могилівка Жмеринського району Анатолію П. жилось, у принципі, непогано. Чоловік узяв в оренду місцевий клуб та рибні ставки, так що грошики в кишеню капали хоч і не шалені, але справно. Однак бажання заробити багато і негайно штовхнуло його до того, аби половити іншу рибку — ту, що водиться в каламутній воді.

Анатолій зумів зв’язатися з постачальниками «білої смерті», причому не банальних продуктів із конопель та маку, а тих наркотиків, які відносять до розряду особливо небезпечних. А оскільки в його руках був клуб (цікаво, що місцеві органи влади при вирішенні питань оренди не спинило те, що він уже двічі побував на лаві підсудних за кримінальними статтями), де вечорами збиралася молодь, то не дивно, що заклад, так би мовити, культури використовували для збуту сильнодіючих засобів (у матеріалах кримінальної справи такі епізоди зафіксовані).

Зрозуміло, що в порівняно невеликому селі споживачів «наркоти» небагато, тому Анатолій почав шукати нові сфери збуту, і насамперед в обласному центрі. А щоб убезпечитися від можливого викриття, вирішив робити це не сам, а через посередників. Якраз перед тим вийшов на волю після чергової відсидки в колонії його односельчанин Олег П., який і став першим членом організованої групи. Ще одним спільником обрали жителя міста Гнівань Дмитра К., який не лише надавав наркоділкам транспортні послуги на власному легковику, а й безпосередньо сам приторговував забороненим товаром.

Група розробила правила конспірації. Наприклад, Анатолій вкрай рідко контактував зі спільниками —тільки для того, щоб передати їм партії препаратів наркотичної та психотропної дії та забрати гроші. Ті, в свою чергу, теж намагалися, як правило, з рук у руки не передавати їх кінцевому покупцеві. Після отримання коштів просто вказували на об’єкт, де сховали обіцяне: під камінцем метрів за десять від місця зустрічі, під дороговказом на перехресті автомагістралей, у лісосмузі тощо.

І навіть не здогадувались, що серед інших клієнтів постійним покупцем у них стала людина, яка виконувала завдання в рамках оперативно–розшукової справи, заведеної слідчими з обласного Главку міліції.

Відчувши, що йому довіряють, «покупець» замовив одразу велику партію товару —стільки, скільки у наркоторговців не виявилося. Утім навіть тих кількасот грамів білого порошку, які вилучили під час оперативної закупівлі, цілком вистачило на кваліфікуючу ознаку «в особливо великих розмірах». Сюди ж слід додати велику кількість пігулок «Екстезі» з характерними логотипами у вигляді зображень Міккі Мауса чи метелика. Цікаво, що наркоділки на додачу намагалися ще й дурити покупців: удома в препарати домішували крохмаль чи соду, аби їх було «більше».

Як повідомили «УМ» у Центрі зв’язків із громадськістю обласної міліції, суд гідно оцінив винахідливість наркоторговців: за вироком Феміди, два члени злочинної групи вирушать до місць позбавлення волі на одинадцять років, один — на десять.