Київ — це не тільки тарифи на комунальні послуги. Не тільки Черновецький і його команда. Це також, на жаль, проблемна екологія, чия проблемність почала закладатись іще у 1986–му. Ми, кияни, вже років двадцять як не говоримо про радіацію, проте вона, ясна річ, нікуди не поділася. «УМ» з’ясувала, що рівень радіоактивного забруднення регулярно вимірюють і досі, хоч показники ці нестабільні й подекуди зовсім неочікувані. Для прикладу: в районі метро «Шулявська» (там, де дислокується редакція «України молодої») рівень радіації становить 15 мікрорентгенів на годину (при нормі — 10—15 мкР/год), а от у науковій бібліотеці імені Вернадського (Голосіївський район) — чомусь аж 20. До речі, у Чорнобилі рівень радіації нижчий, ніж у Києві. Тобто у знаменитому «рудому лісі» біля АЕС він і по цей день зашкалює (небезпечно також їздити на екскурсії і в місто Прип’ять), але в самому Чорнобилі — «атмосфера» більш прийнятна для здоров’я, ніж під Шулявським шляхопроводом.