Уся надія на тростину

30.09.2009
Уся надія на тростину

Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.

Як уже писала «УМ», цьогорічний дефіцит солодкого піску в уряді так і не визнали — знайшли необхідні відмовки про змову виробників та достатні запаси в Держрезерві. Однак уже наступного року й такими аргументами замилити очі буде нікому: якщо не вжити термінових заходів, посівні площі знову скоротяться, тож буряку, а відповідно й цукру, також поменшає. При цьому за відсутності перехідних запасів піску єдиний вихід держави — імпорт.

 

Дотації. Відтепер гнучкі

Цьогоріч Україна скоротила посіви під цукровим буряком до 327 тисяч гектарів, що майже на 14 відсотків менше порівняно з минулим роком. І якщо нічого не вдіяти — посівні площі скорочуватимуться й надалі, загрожуючи країні дефіцитом солодкого продукту.

Щоб наступного року «погрози» не здійснились — цукровим буряком треба засіяти на 100 тисяч гектарів більше, ніж цьогоріч: замість 330 тисяч — майже 450 тисяч гектарів. І зробити це буде не просто — треба заохотити агропідприєм­ства збільшувати посівні площі. Довго не роздумуючи, очільниця Кабінету Міністрів Юлія Тимошенко зібрала на нараду всіх представників цукрової галузі, дістала весь арсенал аргументів і спробувала пообіцяти якнайбільше.

Найперше, чим вирішила переконувати, — грошима, а точніше — дотаціями з держбюджету. Про необхідність їхнього збільшення виробники заявляли не раз. Зокрема, в Національній асоціації цукровиробників «Укрцукор» просили збільшити дотації на наступний рік удвічі: з цьогорічних 750 гривень за гектар посівів до 1500 гривень. «Це необхідно для стимулювання виробництва цукру, щоб не допустити виникнення цукрової кризи у 2010 році», — відзначив голова правління «Укрцукор» Микола Ярчук. Він переконаний, що без такої підтримки аграрії скоротять посівні площі під буряком, і потребу в цукрі Україні доведеться перекривати виключно за рахунок імпорту.

Однак замість того, щоб у черговий раз «банально» збільшувати обсяги дотацій, урядовці вирішили змінити сам механізм їхнього виділення. «Досі в Україні не існувало простих і зрозумілих схем підтримки цукрової галузі», — заявила Юлія Тимошенко. Через це, за її словами, виробництво цукру упало втричі, і замість потрібних для споживання двох мільйонів тонн заводи варять тільки півтора мільйона.

Тож до кінця цього року дотації будуть виплачуватися «по–старому» — в розмірі 750 гривень за кожен засіяний гектар. Саме з цією метою минулого тижня Кабінет Міністрів виділив із Стабілізаційного фонду понад 219 мільйонів гривень.

Проте уже з наступного року дотації нараховуватимуться згідно з «гнучким графіком». «Будемо працювати за відпрацьованою моделлю, коли залежно від ефективності вирощування цукрового буряку буде й дотація. А не так, як зараз: чим краще вирощуєш, тим менша дотація. Буде навпаки: чим краще вирощуєш, тим дотація більша. Значить, зовсім інша концепція підходу буде у нас», — пояснила Юлія Тимошенко. Відповідну постанову Прем’єрка пообіцяла прийняти на найближчому засіданні уряду.

Експерти ж досить критично оцінюють вклад дотацій у збільшення посівних площ, мовляв, вони можуть лише гіпотетично заохотити селян сіяти більше буряку. «Але насправді скорочення посівних площ — це тенденція, що спостерігається останніми роками. І я не думаю, що новий підхід у виплаті дотації суттєво вплине на посівні площі», — вважає аграрний експерт агентства «ААА» Марія Колесник.

Тростина вже за порогом

Проте самими лише дотаціями очільниця уряду не обмежилась: із наступного року обіцяє й кредити здешевити, й техніку у лізинг під державні гарантії давати. Окрім того, урядовці пообіцяли подолати ще одну проблему — дорогий газ, який становить третину ціни на продукт і «тисне» на затрати виробників. «Виробництво цукру з кожним роком стає все менш рентабельним, адже вартість енергоносіїв (і в першу чергу саме газу) зростає швидше, ніж вартість самої продукції», — відзначив голова «Укрцукру».

Здешевлювати кубометр «блакитного палива» уряд планує вже з цього року. «На нас­тупному урядовому засіданні ми приймемо рішення про здешевлення природного газу для цукрових заводів уже на цей сезон», — безапеляційно пообіцяла очільниця уряду. Проте міністри вирішили цим не обмежуватись: збираються «заохочувати» модернізацію та реструктуризацію цукрових заводів, щоб вони паралельно з цукром ще й виробляли та використовували біогаз. «У вас усе є на цукрових заводах, щоб виробляти біогаз. Для відповідного переобладнання заводу потрібен один рік», — підрахувала Юлія Тимошенко.

Усі ці кроки мають поліпшити ситуацію на ринку. Проте лише частково і лише вертикально інтегрованим підприємствам, які й буряк вирощують, і цукор виробляють. «Дешевий газ допоможе зменшити витрати заводів — саме цукровим компаніям. Проте від цього цукру не побільшає, адже селянам досі значно вигідніше сіяти ріпак, соняшник, пшеницю і будь–що інше, проте не цукровий буряк», — відзначила Марія Колесник.

Ще один козир розкрив міністр аграрної політики Юрій Мельник. «Аграрному фонду треба переглянути рівень мінімальних закупівельних цін на цукровий буряк і цукор. Звичайно, з урахуванням фактів виплати дотацій та ціни на газ, який будуть отримувати цукрові заводи», — додав він.

Експерти до ініціативи поставилися досить скептично. Адже, з одного боку, збільшення мінімальних цін дійсно може заохотити аграріїв. Проте з іншого — призведе до подорожчання солодкого піску. «Внаслідок цього цукор буде удвічі дорожчим. Адже якщо починати збільшувати на щось ціну, яка закладена у собівартості, то відповідно ціна зросте й на кінцевий продукт», — пояснює експерт агентства «ААА». Однак до кінця року її навряд чи переглянуть. «Сумніваюсь, що хтось це зробить. Особливо напередодні президентських виборів — соціальний фактор теж треба враховувати», — додає Марія Колесник.

Проте обійтися лише цими кроками навряд чи вдасться: якщо внаслідок упровадження запропонованих Кабміном заходів посівні площі таки вдасться збільшити, то не набагато. Як наслідок, самотужки забезпечити країну необхідними 2—2,2 млн. тонн цукру українські виробники не зможуть — доведеться ввозити тростину. «Звичайно ж, якщо у нас є нестача у виробництві — цукор необхідно завозити. Треба буде імпортувати близько півмільйона тонн цього продукту», — підсумувала Марія Колесник.

 

ДО РЕЧІ...

Мінекономіки виступило з ініціативою переглянути порядок розподілу квоти на імпорт цукру–сирцю в Україну наступного року. Згідно з постановою Мінекономіки, квоти на ввезення цукру розподіляються залежно від того, скільки та чи інша країна імпортувала в попередньому році. Однак цього року такий механізм розподілу провалився, оскільки нині цукор–сирець в Україну не ввозився.

Тож у Мінекономіки пропонують такий вихід: наступного року 80 відсотків квоти на імпорт цукру–сирцю відійде країнам, які постачали цей продукт до України в 2001, 2003 та 2004 роках. А решта — ще 20 відсотків — новим країнам–постачальникам.

  • І хліб, і до хліба

    Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>

  • Японський трактор у лізинг

    Як свідчить моніторинг ринку останніх років, найбільшою популярністю в українських аграріїв сьогодні користується техніка виробництва США. І рiч не тільки в тому, що засновника всесвітньо відомої компанії «Джон Дір» наші фермери сприймають як свого рідного інженера-емігранта Івана Козу. Американська техніка справді добре зарекомендувала себе в полях України. >>

  • Аграрна арифметика

    Міністерство аграрної політики і продовольства України сформулювало ключові напрями, за якими найближчим часом відбуватиметься реформування галузі. Комплексний стратегічний план, в основу якого їх і покладено, отримав назву «3+5». >>

  • Наша риба впіймала шхуну

    Апеляційний суд Одеси минулого тижня виніс остаточне рішення про конфіскацію на користь нашої держави турецької рибопромислової шхуни ZOR та близько п’ятнадцяти кілометрів сіток — знаряддя лову. Шхуна назавжди залишається в Україні. >>

  • Росіяни хочуть солі?..

    Росспоживнагляд дозволив українському державному підприємству «Артемсіль» відновити постачання солі до Росії. Очікується, що підприємство постачатиме до Росії 170 тисяч тонн солі щороку. Росспоживнагляд повідомив Федеральну митну службу про допуск продукції з 10 травня. >>