Гоголь безмежний, Гоголь магічний, Гоголь для кожного свій

29.09.2009
Гоголь безмежний, Гоголь магічний, Гоголь для кожного свій

Із письменників–класиків мало водночас і таких популярних серед найширших верств, і таких загадкових. Певне, тому й на мистецькі події як у масовій, так і у високій культурі до ювілею Миколи Гоголя реагують дещо завзятіше, ніж на вшанування інших класиків. Коли чуєш у громадському транспорті чи на базарі обговорення російського фільму «Тарас Бульба», мимоволі чується фоновий регіт гоголівських чортів і згадуються слова тезки Гоголя Бердяєва про «нечеловеческую пошлость», яку так умів бачити великий письменник.

Фільм Бортка — це, так би мовити, 200–річний Гоголь «для народу». Роль середньої ланки виконав Гоголь–фест, у рамках якого відбулося багато цікавих заходів. А для інтелектуалів у вітальні Театру імені Франка серед портретів корифеїв цього театру в рамках VI міжнародного фестивалю жіночих моноспектаклів «Марія» відбулася міжнародна науково–мистецька конференція «Магічний вплив Гоголя на світовий та український культурні процеси».

Вплив Гоголя на світ таки правда має місце. У будь–якій книгарні будь–якої країни Європи неодмінно будуть книжки з іменем Gogol на палітурці. Це один із тих Old Russians, яких завжди перевидають і навіть наново перекладають. Як же вдається перекласти все багатство мови Гоголя, всі його підтексти й рідкісні слова? Учасниця конференції Світлана Барнз — українка, яка перебралася до Великобританії і там брала участь у створенні англійських версій гоголівських текстів, трохи розповідала про це. Зокрема, розповіла, що гоголівські українізми вона не перекладала, відтворювала український лексичний колорит за допомогою транслітерації латиницею. Тож вареники й макітри наразі доходять до європейців, як екзотики вігвамів і мокасин.

Взяти участь у конференції зголосилося багато магічних представників науково–мистецької еліти України та інших країн. Прибули не всі, скажімо, не було заявлених Ліни Костенко й Марії Матіос. Але конференція все одно пройшла цікаво й не без магії. Всесвітньо відомий славіст з Італії Санте Грачотті виголосив доповідь «Гоголь і католицизм», де розкривав тему «Гоголь і Європа» не в магічному, а в науковому ключі. А відомий український правозахисник Євген Сверстюк знов–таки, не вдаючись до магії, говорив про помилку Гоголя, коли письменник вірнопіддано звертався до царя Миколи І рядками Пушкіна «С Гомером долго ты беседовал один», які насправді поет присвятив не цареві, а перекладачеві «Іліади» Миколі Гнєдичу. Але це магічним чином відповідало ідеї пана Грачотті, на скільки голів Гоголь–художник вищий за Гоголя–ідеолога.

...Легендарна гоголівська шинель, один із найяскравіших живих артефактів гоголівського магічного світу — її великий макет символічно прикрашає подвір’я мистецького арсеналу, де проходить Гоголь–фест. Традиційно повість «Шинель» вважалася оповіддю про те, як нещасний дрібний чиновник самодержавно–кріпосницької Росії усе життя накопичував гроші на нову шинель, яку з нього зняли грабіжники, і сердешний Акакій Акакійович помер від застуди. Таке прочитання «Шинелі» органічно в’їлося в нашу свідомість, як і магічні рядки про те, що всі «ми» з цієї самої шинелі незрозумілим способом «вийшли». Ірина Бетко з Вармінсько–Мазурського університету запропонувала своє прочитання «Шинелі». Професорка з Польщі, спираючись винятково на текст Гоголя, доводить, що нещасним злидарем герой «Шинелі» не був. То був чоловік, який живе винятково духовним життям, тому з нього й сміються колеги. Він нібито писар, але насправді–то Переписувач, каліграф, який живе «не від світу цього», а нова шинель — то метафора «цього світу». Коли Акакій Акакійович спокусився нею, він зрадив своє божественне покликання і помер, але не від застуди.

Відома українська письменниця Любов Голота також озвучила чимало цікавих і несподіваних ідей у своїй доповіді про жіночі образи Гоголя. Коли юна Оксана з «Вечорів на хуторі біля Диканьки» дивиться у диявольське свічадо, вона вже ніби бачить себе сорокарічною Солохою, яка спокушатиме і мужчин, і чорта. Посилаючись не лише на тексти Гоголя, а й на його листи до матері й до сестер, Любов Голота доводить, що великий письменник любив своїх жінок, але як сестер, без диявольських пристрастей, які спопеляють і гублять безсмертну душу. Чи не тому ідеал кохання за Гоголем — це старосвітські поміщики, які, здається, ніколи й не були молодими, відразу стали милими старенькими?

Любов Голота не приймає застосування апарату психоаналізу до вивчення текстів Гоголя, тому й закінчила свій виступ словами: Гоголь вищий за Фройда! І в цьому нібито антимодерному вигуку зосередилася магічна правда: Гоголь таки вищий за європейських психоаналітиків, бо ж заговорив про несвідоме і систему внутрішніх заборон за сторіччя до них. Бо що таке погляд Хоми Брута — першої, ще сирої людини, в очі Вію? Це погляд людини у своє невідоме, бо саме там є всі найбільші страхи! Великий Гоголь збагнув це задовго до Фройда.