Львів і «Грифони»

Достатньо побіжного погляду на будь–який сучасний військовий конфлікт, аби переконатися — перемагає той, хто має перевагу в повітрі. Поки світові супердержави вкладають мільярди доларів у розробку універсальних літаків, винищувачів–бомбардувальників майбутнього, український парк радянських МіГ–29 та Су–27 старіє фізично й морально, час ставить українським Повітряним силам ультиматум: або робити щось (модернізувати літаки, які є, купувати чужі, будувати свої), або українські соколи перетворяться на горобців у порівнянні з технікою сусідів.

Придумано на чужині — зроблено в Україні

Навіть сама розробка власного бойового винищувача останнього покоління — справа непристойно коштовна, натомість Україна має величезний потенціал у вигляді десятків заводів із ремонту винищувачів, виробництва окремих деталей і агрегатів. Вихід напрошується сам: обрати серед світових лідерів найоптимальнішу за співвідношенням «ціна–якість» модель винищувача для свого війська, купити ліценцію на виробництво і дати можливість власним авіабудівникам заробити, а Збройним силам — бути на гребені швидкоплинної «гонки озброєнь».

Днями тимчасово виконуючий обов’язки міністра оборони України Валерій Іващенко повідомив, що Міноборони розглядає можливість розміщення складального ліцензійного виробництва в Україні багатофункціонального сучасного бойового літака на базі Львівського авіаремонтного заводу (ЛАРЗ). «Ми розраховуємо, що саме на цьому заводі, на ваших виробничих потужностях можна буде створити саме таке виробництво», — сказав Іващенко. Він повідомив «про плідну роботу з партнерами з інших країн» і натякнув, що партнерами може стати шведська компанія.

«Грифон» у кишені

Більшість експертів сходяться на думці, що у «месиджі» пана Іващенка йдеться саме про багатоцільовий винищувач JAS–39 Gripen («Грифон») шведської компанії СААБ. Окрім самої Швеції, де «Грифон» є основним винищувачем ВПС, його експлуатують, зокрема, наш сусід Угорщина, а також Чехія. Обидві країни «орендували» по 14 «Грифонів» у Шведських повітряних сил, з умовою викупити машини, коли на те будуть кошти. «Грифони» також закуповують Повітряні сили Таїланду та Південно–Африканської Республіки.

JAS–39 «Грипен» у класифікації бойових літальних машин означений як багатоцільовий винищувач покоління 4+. Це перехідна ланка від винищувачів 4–го покоління, якими сьогодні озброєні більшість країн, у тому числі й Україна, до універсальних ударних винищувачів 5–го покоління, розробки яких ведуть нині лише США, які вже мають перші зразки, та Росія, яка значно відстає. Для бойової авіації 4–го покоління був характерний «розподіл праці»: так МіГ–29 є легким фронтовим винищувачем, а Су–27 — важкий винищувач–перехоплювач, окремо є ще фронтовий бомбардувальник Су–24. Експлуатувати, підтримувати в належному стані й оновлювати таке різноманіття — дорого й незручно, тож літаки 5–го покоління, а також поколінь 4+ та 4++ проектуються як універсальні: вони призначені як для завоювання переваги у повітряних боях, так і для підтримки сухопутних сил, бомбардування об’єктів у тилу противника, розвідки тощо. Водночас кількість літаків, які треба утримувати, — менша, а запчастини — уніфіковані.

«Грифон» має «нахил» до свого роду «партизанської війни» в умовах, коли сили противника переважають. Характерна особливість літака — здатність сідати на шосе й дороги. Довгий час Швеція готувалася протидіяти масовому вторгненню на свою територію радянських військ, і «Грифон» спроектований з урахуванням цієї специфіки. Уся територія Швеції всіяна мережею невеликих замаскованих військових складів. В умовах, коли ворог захопив практично всю територію, «Грифон» приземляється на дорогу біля будь–якого пункту постачання, або наземна мобільна команда з п’яти людей із вантажівки заправляє літак пальним і перезаряджає його протягом десяти хвилин, після чого «Грифон» може негайно піднятися в повітря і продовжити боротьбу. Не треба багато думати, щоб зрозуміти, чому така тактика актуальна і для нашого війська з огляду на потенційні військові загрози Україні».

Мрії розбиваються. Об фінанси

Усе це, звісно, стане можливим лише за чіткої політичної волі українського уряду фінансувати переозброєння війська. Над шведською пропозицією ліцензійного виробництва «Грифонів» зараз думає Бразилія, ціна питання — до 1,8 мільярда доларів. Чи здатна українська скарбниця на такі витрати на оборону — велике питання, надто ж з огляду на те, що непевним виглядає навіть майбутнє дешевших проектів, як–то проектування і закладка першого корабля–«корвета» для ВМС чи закупівля вітчизняних танків «Оплот» для Сухопутних сил. «Тому важливо, щоб темпи економічної роботи не втрачалися, а розвивалися», — сказав Валерій Іващенко.

Якщо досягнуть домовленості, то в найближчі 5—10 років треба буде добудовувати на ремонтному заводі устаткування для виробництва. ЛАРЗ уже має подібний досвід. Завод успішно освоїв модернізацію винищувачів МіГ–29 і зараз отримує щорічні замовлення від країн, які мають його на озброєнні. Устаткування заводу за західними стандартами ще більш посилило б його конкурентоздатність на міжнародному ринку авіаремонту.