Хай живе, не захиріє в Лівії Джамахірія!

Відучора і так цілий тиждень у столиці Лівії — Тріполі — триватимуть бучні святкування 40–ї річниці Вересневої революції, внаслідок якої й постала натомість молодої монархії молода республіка — Джамахірія (у перекладі — «влада мас»). У світі цю річницю трактують ще й так: 40 років перебування Муаммара Каддафі при владі.

Каддафі в очах Заходу й досі одіозний, хоч з 2003 року пішло помітне потепління, звісно, завдяки нафті та взаємному бажанню відкривати нові ринки (кому — ринки сировини, кому — збуту). Проте полковник Каддафі, провідник «ісламського соціалізму», залишається парією. На роковини революції Тріполі запросив багатьох очільників західних країн, втім жоден не відгукнувся. (Якщо не враховувати італійського прем’єра Сильвіо Берлусконі, котрий побував у Лівії за день до того, 31 серпня, і то — офіційна версія — з іншою метою. Берлусконі разом із Каддафі відкрив перший відтинок швидкісної автомагістралі, що проляже узбережжям Північної Африки від Тунісу до Єгипта). Невідомо, чи було б виявлено таку обструкцію до історії зі звільненням терориста, якого Британія вважала відповідальним за теракт з літаком над Локербі у 1988 році. Але факт лишається фактом: на святковому банкеті у бедуїнському наметі Каддафі не буде сильних світу цього. Зате компанію самодержцю складуть президент Венесуели Уго Чавес, лідер Зімбабве Роберт Мугабе, звинувачений у злочинах проти людства, очільник Судану Омар Башир. На урочистості вчора ввечері полетіла і Юлія Тимошенко.

Бо Туск гірший за Каддафі

Учорашній ранок почався іншими урочистостями. І, на жаль, не дуже красиво. Як відомо, о 4 годині 40 хвилин, тобто фактично поночі, керівники Польщі зібралися на Вестерплатте неподалік Гданська — майданчику, де 70 років тому гітлерівська Німеччина почала атаку на Польщу, що стало початком Другої світової війни. Запрошених закордонних гостей чекали тут дещо пізніше. Зокрема і Юлію Тимошенко, в якої, як повідомлялося раніше, на цей день, після скорботних заходів, було заплановано зустріч із прем’єр–міністром Польщі Дональдом Туском та російським головою уряду Володимиром Путіним. Приблизно об 11–й годині інформагенція УНІАН розповсюдила інформацію з посиланням на власні джерела в польському уряді, що Тимошенко відмінила переговори з Туском, позаяк одразу після Вестерплатте відлітає до Лівії — вшанувати тамтешню Ісламську революцію. Джерело УНІАН додало, що український та польський прем’єри «матимуть можливість поспілкуватися під час урочистостей». Це обговорювати газопостачання чи торговельні справи в той час, коли грає жалобна музика?

Невдовзі прес–секретар голови уряду Марина Сорока пояснила, що «візит дуже стислий за термінами», але «Юлія Тимошенко планує провести зустрічі із Дональдом Туском, із президентом Польщі Лехом Качинським». Як уточнили у протокольній службі Прем’єрки, «у рамках проведення заходів із нагоди 70–х роковин початку Другої світової війни». У цій же службі УНІАН поінформували, що зустріч з Туском надвечір 1 вересня «випала» з протоколу лише у понеділок — адже стало відомо про візит Юлії Тимошенко в Лівію.

На тлі українсько–польської дружби такий флірт з лівійцем виглядає обурливо. Втім Муаммар Каддафі — це нафта, великі контракти, східні солодощі...

Свято зі сльозами на очах

Відучора на центральній площі Тріполі почалися бучні святкування за участі сотень музик і танцівників, котрі мусять хореографічно відтворити багатовікову історію Лівії. Свято завершиться грандіозним феєрверком з суден, що стоять на якорі поблизу столиці. Народ гулятиме ще тиждень...

Муаммар Каддафі при­йшов до влади 27–річним. Він очолив військовий переворот 1 вересня 1969 року, наслідком чого стало повалення й видворення за кордон, в Єгипет, короля Ідриса. Каддафі заявив про створення «держави народу», базованої на ісламі й соціалістичних цінностях. І певною мірою це йому вдалося, крім першої позиції. Попри те, що нафтова та інші стратегічно важливі галузі залишилися у власності держави, народ так і не наблизився до її керівництва. Єдиним джерелом влади в країні є сам Каддафі. У Лівії навіть заборонено політичні партії.

«Основним законом» є написана Муаммаром Каддафі «Зелена книга» — набір ідей та правил, за якими мусять жити громадяни та розвиватися країна. Головною ідеєю «полковника на троні» було «знайти особливе місце Лівії у світі». Вочевидь йдучи назустріч цій меті, Лівія навіть спробувала працювати над власною ядерною програмою, але зрозуміла, що на це не стане ні снаги, ні кебети, ні політичної сили — і в 2003 році відмовилася від цієї ідеї. До речі, завдяки цьо­му вона й отримала ліберальніше ставлення до себе Заходу. Потім була відмова Каддафі від підтримки арабських терористів та шляхетне рішення виплатити мільйонні компенсації родичам жертв літака, знищеного терористами над Локербі. Потім — відкриття нафтового ринку. І західні лідери почали приймати у себе в гостях Каддафі.