У моїй 40–річній журналістській телепрактиці було кілька виняткових, рідкісних «людей–метеорів», взаєминами з якими я особливо пишаюся. Серед них — Марія Оксентіївна Примаченко, людина виняткової творчості — гомокреатор. Подумки гортаю сторінки дорогих спогадів, пов’язаних із Марією Оксентіївною, але ловлю себе на думці, що у цьому конкретному випадку не спрацьовує спостереження психологів про полегшену ілюзію оцінки колишнього. Йдеться про життєвий і мистецький виняток із правил, «інситу» у світовій культурі, і тому це окремішнє «явище Примаченко» слід сприймати теж «інситно». Тобто як мінімум — «інакше, окремо», а як максимум — тільки на рівні індивідуально–авторської духовної конституції болотнянської малярки. Конституції, що творилася невідомими поколіннями українських майстрів усного та образотворчого фольклору впродовж віків, і відкрилася світу в яскраво–самобутній свідомості самостійного народного художника України Марії Примаченко. Крім того, що 2009–й оголошено Роком Марії Примаченко, маємо сьогодні ще один привід згадати про малярку: 12 років тому в ці дні Примаченко відійшла в інший світ.