Варшава-Київ. Напружене вщухання
Перед нами, схоже, розгортається дипломатична операція, яку не супроводжують гучними заголовками. >>
«Чорнорубашечний» антиукраїнський виступ російського президента Дмитра Медведєва і досі стукає в серця наших справжніх політиків–патріотів. Можливо, серця їхні розташовані далеко, десь у районі п’ят, а може, звук погано доходить крізь товщі літнього відпочинку, але дехто з українських державників відгукнувся тільки вчора. Наприклад, Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко. Хоча для такого запізнення є напозір пояснення: згідно з «табеллю про ранги», негоже було голові уряду вистрибувати поперед батька в пекло, інакше кажучи — давати відсіч Кремлю раніше, ніж це зробить глава Української держави. З іншого погляду, хто хоче сказати — той знайде форму і можливості, не порушуючи політес. Є підстави гадати, що Юлія Тимошенко зважила всі «за» і «проти» й видала заяву лише тоді, коли стало остаточно зрозуміло, що російська «цар–гармата» видала не постріл, а гороховий пшик. Осанка пані Тимошенко виструнчилася, для тону заяви було обрано ностальгійні, найкращі «помаранчеві» тони. «... Ми самостійно вивчатимемо власне минуле, самостійно дамо собі лад у сьогоденні, самостійно будуватимемо власне майбутнє... Ми завжди готові чути й дослухатися до думки партнерів на Сході й на Заході, враховувати їхні інтереси, але втручання у наші внутрішні справи є неприпустимим», — ідеться у заяві Прем’єр–міністра, оприлюдненій учора орієнтовно об 11.30 на урядовому інтернет–порталі.
Розбурхалися і депутати на вакаціях. «Народний самооборонець» Тарас Стецьків, який уже коментував наїзд російського президента (треба відзначити, коментував вчасно, толково й акцентуйовано), тепер пропонує колегам–депутатам із БЮТ та Блоку Литвина зібратися 1 вересня і прийняти у Верховній Раді резолюцію–відповідь Медведєву. «Це має бути чітка заява: неприпустимо, щоб Росія втручалася у внутрішні справи України», — цитує пана Стецьківа «Українська правда». Днями аналогічну пропозицію висувала й депутат Ірина Геращенко. Втім, гадається, ці благородні поривання або згаснуть за два тижні, або виглядатимуть недоречним запізненням. Дійшло до українців, скажуть у Москві, де до Дня знань уже й забудуть, з чим каша і про що заява наша.
Тим часом, як відомо, Кремль пішов у відступ — у середу надвечір з’явилося повідомлення на РІА «Новості» з посиланням на прес–службу Медведєва про те, що президент РФ підписав указ про призначення Михайла Зурабова послом в Україні. За правилами гри, здавалося б, варто було хоч пару днів почекати — для збереження «виразу обличчя». Отже, Київ чекає на наступника Черномирдіна. В амбасаді РФ, на жаль, кореспонденту «УМ» не змогли відповісти на запитання, коли саме очікують на прибуття нового керівника дипмісії.
Перед нами, схоже, розгортається дипломатична операція, яку не супроводжують гучними заголовками. >>
Чимало членів політичного тераріуму — бомонду посадовців несподіваний кабмінівський переполох відпоїли хто як міг, залежно від наслідків. >>
Повторні зустріч Президент Володимир Зеленський провів 20 липня з командувачем Об'єднаних сил ЗСУ Михайлом Драпатим, заступником начальника Генерального штабу ЗСУ Володимиром Горбатюком та командиром 3-го армійського корпусу Андрієм Білецьким. >>
У четвер, 16 липня, президент Володимир Зеленський повідомив, що запропонує парламенту призначити Євгенія Хмару міністром оборони. Наразі Хмара, який є тво глави СБУ, за дорученням президента буде виконувати обовʼязки міністра оборони України. >>
У середу, 15 липня, Михайло Федоров заявив, що піде з посади керівника Міноборони. Перед гучною заявою молодого міністра низка медіа й нардепів писали, що президент Володимир Зеленський хоче замінити його. >>
Україна продовжує переживати жахливі, трагічні ракетно-дронові удари. >>