Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Від початку — а таким слід вважати 99–й, коли Росава зібрала перший врожай музичних нагород на різних імпрезах, вона вже суттєво відрізнялася від співаючого поп–бомонду передусім розвинутою внутрішньою музичною культурою. Її жодним чином не торкнулася тотальна профанація а–ля «Фабрика зірок» або щось подібне... У музику вона увійшла легко і просто : її батько Вадим Янчук диригував оркестром і був трубачем. У 1994–му Олена Янчук — ще не Росава — виграла престижну стипендію і навчалася у канадському коледжі «Лестер персон», де спеціалізувалася на класичному джазовому вокалі. Свої перші пісні вона написала разом з Едуардом Приступою — учасником «Танку на майдані Конго», пізніше — соло–артистом на ім’я Неділя. Їхня версія синтезу народного мелосу з ультра–сучасним тріп–хоповим аранжуванням виглядала природно і стильно. Про це свідчить дебютник «Просто неба» — спільний проект тандему «співачка–композитор» та відомої студії «Гадюкіни рекордз». Далі були «Колисанки» — дуже симпатична суміш авторських і народних колискових за участю групи «Гурт Йогурт» у повному складі. Схильність до рафінованих джазових експериментів продемонстрував минулорічний диск Lotus feat. Rosava — виразний продукт спільних композиторських візій Леоніда Титова і Росави. Новий альбом «Тепер і потім», спродюсований самою Росавою, співачка присвятила десятиліттю творчої діяльності. Але найголовнішим є нова і несподівана якість пісенного матеріалу, який вона сама окреслює як «урбаністичну романтику». Цього разу Росава презентувала своє бачення поп–культури з наголосом на слові «культура». Пісні не те що не захаращені звичними штампами мас–культу, вони просто світяться новизною, радістю, свіжістю. Цей диск — рідкісний на наших теренах зразок небанальної, розумної поп–музики. Зовсім невипадково в альбомі задіяні Тетяна Шамшетдінова, Геннадій Сидоров, Свєтіслав Грбіч, який додав сербського колориту. Усі вони — аранжувальники і виконавці з двох споріднених колективів — «Аби МС» і Shopping Hour, які нині є справжніми флагманами модерного українського тріп–хопу.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>