Нещодавно українці вшанували 59-ту річницю загибелі командира Української Повстанської Армії Клима Савура (Дмитра Клячківського). Місцем паломництва патріотів з Рівного, Луцька, Тернопільщини та всіх довколишніх сіл стало урочище Лісничівка, неподалік села Суськ Рівненського району. Саме тут було розташоване місце останнього постою Клима Савура. Вшанувати пам'ять головного командира Української Повстанської Армії прибули народні депутати України: Василь Червоній, Сергій Олексіюк, Юрій Ширко, ветерани національно-визвольних змагань та молодь. Мітинг-реквієм відбувся і в Рівному, поруч iз будівлею колишньої в'язниці, де зусиллями Української народної партії і міської влади два роки тому постав монумент славетному командиру.
На сьогодні з'явилися нові дослідження героїчної загибелі Клима Савура, базовані на документах, що донедавна знаходилися у спецархівах. Це, зокрема, план ліквідації керівництва УПА, розроблений центральним апаратом НКВС.
Наприкінці січня 1945 року енкаведисти в бою захопили хворого на тиф Юрія Стельмащука — командира Кайдаша (він же Рудий). Його одразу відправили до Києва. Достеменно не відомо, як поводив себе Рудий під час слідства, але він розповів усе, що знав. Зокрема, де перебуває Клим Савур і хто охороняє: на відстані 1—1,5 кілометра від Клима Савура розташований ВОП (Відділ особливого призначення) у складі 60 чоловік, озброєних ручними кулеметами, автоматами та гвинтівками. Маючи такі свідчення, чекісти організували військову операцію силами 20-ї і 24-ї стрілецьких бригад ВВ НКВС, залучивши райвідділи НКВС і НКДБ Клевані. 10 лютого 1945 року 4—5 тисяч червонопогонників оточили район, у центрі якого були села Оржів, Грабів, Покоси, Суськ, Бронники. У середину утвореного кільця вислали невеликі оперативно-військові групи, очолювані місцевими співробітниками НКВС і НКДБ, які добре знали місцевість.
12 лютого загін 233-го окремого стрілецького батальйону під командуванням начальника штабу, старшого лейтенанта Хабібуліна вийшов на слід трьох: Клима Савура і двох його товаришів. Невдовзі усіх перестріляли. В одному з убитих впізнали Клима Савура. Тіла відвезли до Рівненської тюрми.
Під час відкриття пам'ятника Климу Савуру в Рівному письменник Євген Шморгун передав, що розповідали йому колишні політв'язні: «Тіла загиблих героїв поклали на тюремний майдан, туди зігнали усіх в'язнів, щоб показати, що Савур мертвий. Після чого тіла замурували у в'язниці».
Від імені Рудого надрукували листівку-заклик з фотографією убитого Клима Савура для деморалізації особового складу УПА та підпільної мережі ОУН. Доля Рудого, як і багатьох, хто пішов на співпрацю з карально-репресивними органами, закінчилася трагічно: через півроку енкаведисти його розстріляли.
Кремлівський цар Ірод, прикидаючись миротворцем, винайшов нову формулу брехні, твердячи, що, мовляв, «русскіє і украінци — єдіний народ». Але ж звідки тоді споконвічна війна вовків в овечій шкурі проти нашої Вітчизни, чому геніальний Василь Симоненко писав: «Україно, ти моя молитва, ти моя розлука вікова, гримонить над світом люта битва за твоє життя, твої права»? >>
Весна вже покликала господарів у поле. На базарах не проштовхнутися: люд вибирає насіння та міндобрива, шукає, чим би земельку покропити, щоб бур’яни не росли і зайвий раз не брати сапу до рук. «Візьміть ще оцей перепарат, під корінь внесете. Він стимулює ріст і зміцнює рослину», — припрошує продавець молоду жіночку, яка купує яскраві пакети з імпортним насінням. >>
У 2012 році в лісовому урочищі поблизу села Мощена, що біля Ковеля, з’явилося нове військове кладовище. Навесні 1944 року тут точилися кровопролитні бої за Ковель, тому солдатських поховань у цій місцині є ще чимало. Відшукати їх і навіть ідентифікувати — справа благородна й необхідна. Бо війна справді не закінчена доти, доки не похований її останній солдат. >>
На початку ХХ століття Українська держава відновила свою незалежність, яку два її історичних сусіди — західний (Польща) та північний (Росія) — хитрощами, підступністю та збройною агресією ліквідували, а Україну загарбали та поділили між собою. >>
Як відомо, минулорічної весни наше Міністерство культури заявило про необхідність створення в Україні музею тоталітаризму, який би розкривав весь масштаб злочинів комуністичного режиму проти українського народу. >>
Лубенський благодійний фонд «Надія і Батьківщина» впродовж багатьох років розшукує в Україні громадян, які під час Другої світової війни були вивезені на примусові роботи до Норвегії, і підтримує творчі контакти з відповідними норвезькими установами. >>
