Коло Трипілля

03.07.2009
Коло Трипілля

Творення візерунчастої тканини — цікаве заняття для будь–якого віку.

Минулого року понад 10 тисяч людей «еко–культурно» відпочили у передкупальські суботу й неділю на «Трипільському колі». Дізнатися про стародавнє й сучасне мистецтво, виготовити власноруч «трипільського» глечика чи ляльку–мотанку, побудувати гуртом хату з глини й соломи і просто весело провести час із друзями без алкоголю й цигарки — непоганий план на найближчі вихідні. Цього року на фестиваль ще й з’їжджаються барабанщики з усієї України. Адже за атрибут стихії землі (якій присвячено цьогорічний фест) обрано барабан. Стихія землі буде представлена роботою на землі і з землею. За словами організаторів, цьогоріч буде дуже багато глини, з якої гості фестивалю не лише збудують трипільський дім. Ще одним символом цьогорічного дійства став образ жінки, яка, на думку дослідників, асоціювалась у трипільців із родючою землею.

 

Піч і житло

Трипільську піч реконструював, за археологічними даними, відомий дослідник і меценат Олексій Трачук. Гості, які створять щось із глини на майстер–класах, зможуть випалити їх у такій печі. Минулого року піч була й на дитячому майданчику. Там діти ліпили жайворонків з тіста, несли їх до глиняної печі й бачили на власні очі, як їх випікають. Мами й досі дивуються: приїхавши додому після фестивалю, нащадки замість того, щоб дивитися мультики, згадували різні творчі цікавинки. Скажімо, малювали пташку різними способами: одну, яку ліпили з тіста, другу — яку дав потримати майстер Іван Приходько — дерев’яну, розмальовану, а третю — яку побачили на кущі над Дніпром.

На майданчику «Коло майстрів» кожен зможе власноруч щось зробити. «Цього року ми попросили майстрів, які привезуть свої вироби на ярмарок, влаштувати майстер–клас у себе на торговому місці, — розповідає комерційний директор фестивалю Галина Самчук. — Будуть лекції і практичні заняття з гончарства (ліпного і на колі), соломоплетіння, ляльки–мотанки, лозоплетіння, різьблення по дереву. Також є нагода повчитися традиційних технік вишивки, адже сьогодні знають переважно хрестик, який прийшов до нас аж у ХІХ столітті». Будуть ткацькі верстати, охочі зможуть виткати шмат тканини з лляних або конопляних ниток.

Покружляти в таночках різних народів гості підуть на майданчик Міжнародної школи танців. «Народні танці — групові, там можна відчути підтримку друга і весело провести час, — розповідає куратор Школи Наталка Довгопол. — Три гурти показуватимуть українські народні танці й один гурт — танці української шляхти. Окрім цього, повчимося танців білоруських, японських, ірландських. Школа діятиме впродовж усього фестивалю. Для кожного гурту буде відведено по годині часу».

Молодь, яка організовує фестиваль, охоче консультується з «аксакалами» — фольклористкою Ганною Коропниченко, етнологами Юрієм Мельничуком та Русланом Павлюком, археологом Михайлом Відерком. А Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» — альма–матер багатьох організаторів «Трипільського кола».

Як самому зробити папір

Гасло фестивалю про здоровий спосіб життя і любов до довкілля не залишається непоміченим. Минулого року працівники служби благоустрою після фестивалю лише закинули на машини мішки зі сміттям, і не було потреби замітати. «Наш фестиваль пропагує цінності, які не заперечує жодна релігія, жодна культура світу — здоровий спосіб життя, повага до людей і довкілля, постійний розвиток і пізнання», — розповідає одна з організаторів «Трипільського кола» PR–директор Наталка Лещенко. Отже, буде купа екологічних дійств. Приміром, екотолока «Чисте узбережжя Дніпра». Або практикум «Як самому зробити папір», де з макулатури власноруч можна буде зробити аркуш паперу.

Фестиваль зроблено так, щоб на ньому уникнути агресії й негативних емоцій. В іграх і змаганнях немає агресивної конкуренції. Атмосферу миру вдається підтримати також через те, що на фестивальному полі немає «генделиків». Якщо людина продає алкоголь — її «депортують». «Територія фестивалю вільна від алкоголю, тютюнопаління та будь–яких наркотиків, — каже Наталка Лещенко. — Це один з головних наших месиджів. Звісно, частину аудиторії ми від цього втрачаємо. Але захищаємо і наших гостей, і себе від неприємних несподіванок». У 2008 році єдиний намет «для куріння» був за територією фестивалю. Він зсередини був обліплений страшними плакатами — що стається з органами людини, коли вона палить. Люди виходили з такого намету ошелешені. Деякі потім телефонували організаторам і дякували — кинули палити. Минулого року волонтери пропонували людям, які все ж пробралися з пляшкою пива, поміняти її на пляшку води (спонсор — мінеральна вода «Миргородська») — виходило. Так само було з цигарками: волонтери підходили до курця і пропонували поміняти пачку цигарок на хрустку соломку.

Ніч на копиці сіна

Фестиваль цей особливий тим, що виключає натовп, адже поза 15 гектарами самої галявини поруч ще є ліси й мальовничі ярочки, в яких теж розміщені деякі творчі майданчики й майстер–класи. На території буде наметове містечко, туалети, душ. Та й Дніпро поряд. «З собою бажано брати звичайний туристський набір — намет, кухоль, ложку, миску, панамку, крем від сонця, — радять організатори. — Якийсь музичний інструмент, передусім барабан». При вході до фестивального поля гості платитимуть благодійний внесок, що рятує фестиваль від банкрутства. На третину його забезпечують державні структури і спонсори, але дві третини організатори компенсують за рахунок внесків. Цього року вхід для студентів складе максимум 60 гривень. Не для студентів — 75. Утім є чимало пільговиків: ті, що прийдуть із барабаном (атрибутом цьогорічного фестивалю) або вбрані повністю в народний стрій. Волонтери ж, які взялися допомагати фестивалю, проходять вільно. Внесок за вхід дає доступ до всіх благ фестивалю: місця в наметовому містечку, дров для вогнища, біотуалетів, душу і, звичайно, майстер–класів і «круглих столів». Якщо гості приїдуть «легкоруч», їм варто підійти до інфопункту № 2, де можна отримати намет або направлення до гуртожитку технікуму чи садиби зеленого туризму. Відповідно, ціни будуть різні: місце в наметі — 30 гривень. Утім організатори радять ночувати поближче до землі: у величезних купах сіна, насипаних на фестивальному полі.

Хто після ранкового чаю з казанка захоче підкріпитися поживною та екологічно чистою їжею, то пошукає ресторан «Територія здорової їжі», яким керує дієтолог Людмила Веспер. Зокрема, можна буде покуштувати хліба, випеченого за старовинними рецептами — без дріжджів, на заквасці. Більше того, такий хлібець можна буде виготовити самим. Жито молотимуть вручну тут же. Зліплений хлібець відвідувачі випікатимуть у маленькій трипільській печі. Альтернативою алкоголю стане не лише вода, а й чаї. І не китайські, а українські, з цілющих трав.

 

ДОВІДКА «УМ»

Міжнародний фестиваль «Трипільське коло» має чотирирічний цикл: кожен рік присвячений одній із чотирьох стихій природи: Воді, Землі, Вогню, Повітрю. Кожен фестиваль циклу має також самобутню мистецьку, освітню, екологічну й соціальну програми. Фестиваль пропонує альтернативні способи організації відпочинку для сім’ї та молоді, де етнічні традиції поєднані з сучасними досягненнями в галузі культури, освіти, виробництва, менеджменту тощо. Фестиваль об’єднує оздоровчі, спортивні, музичні, екологічні, освітні, виставкові та інші розважальні та просвітницькі програми в стилі «Етно». Фестиваль увійшов до програми Євро–2012. Відбувається за підтримки Міністерства культури й туризму України, Київської обласної та Ржищівської міської держадміністрацій.

 

ТРАНСПОРТ

Фестивальні автобуси курсуватимуть із Києва до галявини «Трипільського кола» таким чином: у суботу з 8–ї до 15–ї (у неділю — з 8–ї до 13–ї) від метро «Видубичі». Інтервал — приблизно 15 хвилин. Повернутися до Києва можна в суботу, неділю чи в понеділок уранці.

 

ФЕСТИВАЛЬНЕ РОЗМАЇТТЯ

Фестиваль починає працювати з 10.00 у суботу 4 липня і закінчується о 2–й ночі 6 липня. Цього року «Трипільське коло» об’єднало 17 різних фестивалів, серед них: барабанний «Ритми життя», дитячий «Орєлі», етнографічний «Жнива», кобзарський «Кобзарська Трійця», екстремальний «Троллей», кіно– та літературні фестивалі. Діятиме 30 творчих майданчиків, майстер–класів та програм, зокрема:

Толока трипільської хати

Коло майстрів

Виставка–ярмарок народного мистецтва

Презентація музеїв та заповідників, що представляють трипільську археологічну культуру

Майданчик для дітей «Територія дитинства»

Міжнародна школа танців

Літературні багаття

«Круглий стіл» на тему «Дон–кіхотство в українській літературі» за участі Євгена Сверстюка та Дмитра Стуса

Трипільські ігри

Екологічний центр

Споглядання свійських тварин, яких тримали трипільці (корова, коза, свиня, собака)

Територія екстриму

Скеледром

Вечірні концерти гуртів, що працюють у стилях «фолк–рок» та world musik

  • Масниця для миру

    Засилля реклами «русской маслєніци» в інфопросторі України вже не вражає і не печалить, а закликає до дії: пізнати власні традиції і докласти зусиль, аби їх дотримуватися. Хоча б задля власної безпеки. Та спершу розберімося з традиціями російськими. Основні атрибути тамтешньої «Маслєніци» — це «бліни» з ікрою, грибами, медом чи іншими начинками, виготовлення і спалення солом’яного опудала, гучні розваги й чаювання з самоварами просто неба, змагання… >>

  • Шик у вовні

    Ще півтора десятка років тому візиткою талановитого подружжя з Коломиї були гобелени. У цьому виді ткацького мистецтва Ярослав Сахро з Оксаною Литвин сягнули такого рівня, що їхні твори почали залюбки купувати для приватних колекцій цінителі гобеленів з України, Великої Британії, Данії, Ізраїлю, Італії, Канади, Німеччини, Польщі, Росії, США, Франції та Японії. >>

  • Кобзар Русалім

    Наше знайомство з Русланом Козленком, або ж Русалімом (це його кобзарський псевдонім), відбулося під час фестивалю епічної традиції «Кобзарська Трійця-2014». Освячення музичних інструментів на подвір’ї Михайлівського Золотоверхого собору, виступи майстрів із різних куточків України, традиційний «кобзарський чайок». >>

  • Бережіть, берегині!

    Усього два кольори — білий і червоний. А ними створено цілий світ. Пряма горизонталь — земля, хвиляста лінія — вода, хрест — вогонь. Квітка, яка означала початок життя. І — жінка з піднятими руками. Берегиня, мати–прародителька, символ життя і родючості, захисниця людей від усілякого зла, добра «хатня» богиня, що оберігає родину… >>

  • Принади архаїчної трапези

    Симпатики древньогрецького філософа Сократа навряд чи аж так піднесено, услід за вчителем, можуть нині повторити його знамениту фразу «Ми живемо не для того, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити». У сучасному світі не все так просто, стабільно високі прибутки рестораторів — тому підтвердження. >>

  • Скарби з бабусиних скринь i душ

    У столиці українського гончарства — селищі Опішня — завершився п’ятий щорічний Тиждень національного гончарного здвиження «Здвиг–2013». Хоча насправді ця щедра на глину й таланти земля «двиготіла» під натиском грандіозного мистецького дійства майже весь місяць. Адже учасники третьої Е–літньої академії гончарства, міжнародного молодіжного гончарського фестивалю та четвертого ­ІНТЕРСимпозіуму кераміки приїхали сюди раніше. Зрештою, у рамках згаданого Тижня відбувалося десять повноцінних мистецьких конкурсів і презентаційно–виставкових заходів, у яких, крім гончарів і керамістів, демонстрували свою майстерність ковалі, фотохудожники, майстри графіті та бодіпейнтінгу, тобто художнього розпису на тілі. Найгучнішим же і водночас заключним акордом «Здвигу», власне, його апогеєм, став Національний фестиваль гончарства. >>