Історія почалася ще в середині 2002 року, коли до вінничанки Г. звернулися кілька жителів області з проханням допомогти їм поїхати на роботу у Великобританію. Мовляв, ви вже там побували, посприяйте й нам, а ми вже в боргу не залишимось. Відгукнувшись на це прохання, Г. зв'язалася із знайомою киянкою, яка свого часу допомагала їй самій відкрити візу. Та погодилася, але виставила додаткові умови: має бути організована група не менш як 30 чоловік і всі бажаючі мають бути студентами навчальних закладів системи Міністерства аграрної політики.
Оскільки ніхто з претендентів цим вимогам не відповідав, вирішили піти іншим шляхом. Спершу під керівництвом Г. «завербували» необхідну кількість добровольців, потім закупили потрібні бланки — і закипіла робота з виготовлення студентських квитків та залікових книжок. На «документах» усе було як належить: оцінки і підписи викладачів та інших посадових осіб, завірені печаткою і штампом одного з вінницьких технікумів. Готові пакети документів передали киянці, яка, за словами учасників оборудки, зв'язувалася з Англією, де частину претендентів нібито відібрали для роботи в аграрному секторі. Проте, коли щасливчики рипнулися в британське посольство за візами, їм делікатно вказали на двері і віз не відкрили.
— Нічого, є інші канали. Поїдете через Болгарію, — заспокоїла своїх клієнтів Г., яка за цей час уже встановила відповідні зв'язки. — От тільки їхати ви будете як громадяни Бельгії за бельгійськими паспортами. Вони коштують набагато дорожче, але ж це набагато надійніше.
Залишилося тільки десять найстійкіших, які вирішили спробувати щастя знову. За туристичними візами вони прибули до Болгарії, отримали від болгарського спільника Г. бельгійські паспорти і навіть купили квитки на літак. Однак уже перших двох при спробі вилетіти затримали в аеропорту. Про те, як українцям вдалося залагодити проблему з болгарськими силовими органами, історія умовчує. Однак невдахи знову з'явилися до своїх благодійників.
— Та нічого страшного. Поїдете через Туреччину, це майже гарантовано — запевнив їх болгарин і вручив новий комплект паспортів, на цей раз уже різних країн — Іспанії, Італії, Данії і Словенії. Допровадивши їх до Туреччини, чоловік щез. В аеропорту Стамбула невдах знову затримали. На батьківщину вони повернулися тільки за сприяння українського консульства. Спроби отримати назад від Г. свої гроші (а кожен заплатив у середньому по півтори тисячі доларів) успіхом не увінчалися. І тоді потерпілі подали заяви в міліцію.
Затримання Г. теж не обійшлося без пригод. Побачивши оперативників перед дверима своєї квартири, вона почала викидати через вікно компрометуючі матеріали, в тому числі бланки документів, штамп і печатку технікуму. Речі падали просто на голови понятих та працівників міліції, які чекали надворі, коли їх покличуть до квартири для провадження обшуку.
Прокуратурою Ленінського району та слідчим відділенням Вишенського відділу міліції Вінниці порушена кримінальна справа.
Бурхливі політичні пристрасті розгорілися у районному центрі Карлівка, що на Полтавщині, перед обранням голови районної ради. Коаліція у складі депутатів від «Батьківщини», «Блоку Петра Порошенка» та «Свободи» висунула тоді кандидатуру Петра Світлика. >>
Бійця АТО, який приїхав додому на реабілітацію після поранення в зоні бойових дій, уже з новими численними травмами голови госпіталізували до реанімації. За його життя борються лікарі у Вінницькому військово-медичному центрі. >>
Батькам школярів добре відома ситуація, коли син чи дочка приходять зі школи і скаржаться на однокласників — той б’ється, той обзивається, а той і взагалі проходу не дає. >>
Про тривалу відсутність мешканки Вінницького району заява в поліцію надійшла від брата зниклої лише 10 жовтня, оскільки той сам намагався знайти сестру й до останнього не вірив, що її немає серед живих. >>
Відомо, що 55-річний підприємець із Туреччини займався вантажними перевезеннями різних товарів та у справах часто відвідував Миколаїв. Саме в цьому південному місті йому влаштували справжню пастку, знаючи про його підвищену пристрасть до молоденьких дівчат. >>
Дачники стверджують, що бачили їх за цим заняттям і навіть знають в обличчя. Правоохоронці ж у листах повідомляють, що ведуть слідчо-розшукові дії. Ця історія майже анекдотична. І з неї можна було б посміятися, якби все не було так сумно. >>
