Війна? Тільки не влітку!

Різкі випади російського президента Дмитра Медведєва та прем’єр–міністра Володимира Пу­тіна в бік України, зроблені наприкінці минулого тижня, поспішили трактувати як підготовку до чергового етапу газової війни. Головна тема московських газет, які вийшли у вихідні, — Путін не підтвердив надання нашій державі 5 млрд. доларів кредиту для закупівлі газу, який перед­бачалося витратити на придбання «блакитного» пального. Кремль звинуватив офіційний Київ у деструктивізмі та неплатоспроможності, зробивши м’який натяк, що його зацікавленість вітчизняною газотранспортною системою залишається в силі. «Тож або гроші на бочку (а грошей у вас немає), або ГТС у спільне користування!» — зробили пропозицію російські політики рангом поменше. Якщо ж Україна не погодиться, вони запропонували свій варіант розвитку подій: наша країна залишиться без газу у сховищах і з настанням холодів віддасть свою «трубу» ще дешевше. Звідси висновок — «війна» з перекриванням газогонів може початися вже цього місяця.

«Проблема й справді існує, — розповів «УМ» незалежний експерт у сфері енергетики Олександр Нарбут. — Фінплан «Нафтогазу України» укладали з одним нюансом — у ньому не врахували витрати, необхідні для придбання газу, який щорічно закачують у газосховища. Проблема «Де взяти гроші?» досі не розв’язана. Тим паче розпочати закачування газу необхідно вже зараз. Адже весь обсяг (близько 13–14 мільярдів кубометрів) треба доставити до сховищ до жовтня. Пропозиція наших офіційних осіб про авансові платежі суперечить Брюссельській дек­ларації, яку підписала Юлія Тимошенко». Експерт переконаний — Україна нині має визначити стратегію, у тому числі щодо діяльності НАК «Нафтогаз України», і вжити реальних заходів: або домовитися про дієву допомогу з Європою, або на її місці опиниться «Газпром». При утворенні ж будь–яких зарубіжних об’єднань навколо української ГТС треба розуміти: у них найбільше зацікавлена Росія.

Директор енергетичних програм Центру ім. Ра­зум­кова Володимир Саприкін, утім, не втрачає оптимізму. «Ми не почули чіткої відповіді — буде кредит чи ні. Тож надія залишається, — пояснив він «УМ». — Окрім цього, цифра — 4 мільярди доларів — яка, за словами Володимира Путіна, необхідна нам для закачування газу, потребує перевірки. Адже ми мусимо порахувати, скільки газу державі необхідно, враховуючи економічні реалії. До того ж заплатити ці гроші ми мусимо не в один момент: закачування триває кілька місяців».

Експерти, попри заяви Росії, що нашій дер­жаві нічим платити за газ, використаний у травні, не драматизують ситуацію. «Росія, як це не дивно, стала адвокатом нашої держави в ЄС, і допомагає отримати кредит», — пояснив Володимир Саприкін. Так само й не прогнозують активних «бойових дій» на газових «фронтах» найближчим часом. «Найімовірніше, що проблеми акумулюватимуться до осені і тоді можуть загостритися, — сказав Олександр Нарбут і додав, — утім газова війна між Росією й Україною ніколи не припинялася». Такої ж думки радник Прем’єр–міністра України з енергетичних питань, член комітету Верховної Ради з ПЕК Олександр Гудима: «Влітку, коли споживання газу в країні мінімальне, ніхто війну не почне. Ми протримаємося за рахунок запасів у ПСГ, а ЄС у випадку конфлікту лише прискорить будівництво Nabucco» (обхідний газогін, альтернативний російському проекту «Південний потік»). На думку пана Гудими, погрози Росії — не більше ніж спроба змусити європейських партнерів фінансувати закупівлю газу Україною, а також домогтися власної участі в модернізації ГТС.