Замість «переломного моменту», за яким — або тотальні дострокові вибори, або — дружна робота всіх політичних сил на благо країни, сьогодні у Верховній Раді, швидше за все, буде пересічний пленарний день. Уряд попросив відкласти розгляд його антикризової програми, яку божився винести на розгляд парламенту 14 квітня. І, що найцікавіше, опозиція в особі Партії регіонів, яка грізно вимагала цього документа, блокуючи парламентську трибуну й організовуючи велелюдні мітинги, спокійно на це погодилася. Не дивно, що в кулуарах знову заговорили про можливість створення «широкої» коаліції.

Не можеш виграти за існуючими правилами — зміни їх. Виявилося, що в кулуарах українського політикуму обговорюють ініціативу щодо підвищення вікового цензу для кандидатів у президенти — із 35 до 40 років. Про це під час програми «Свобода на «Інтері» повідомив народний депутат від Партії регіонів Юрій Мірошниченко. За його словами, це робиться для того, «щоб уникнути участі одного з кандидатів». Мірошниченко вважає такі переговори неетичними та недопустимими.

«Я дуже хочу, щоб уряд переміг кризу. Я не хочу боротися з урядом — я хочу боротися з кризою! Зможе уряд перемогти — стане героєм. Не зможе — значить, буде питання. Я дуже хочу, щоб уряд став героєм».
Іще недавно почути такі слова на адресу Кабінету Міністрів Юлії Тимошенко з вуст Ріната Ахметова можна було хіба що в страшному сні. Здавалося б, між цими двома діячами лежить бездонна прірва — протилежні бізнес–інтереси, політичні погляди, риторика... І раптом у розпал боротьби «регіоналів» зі «злочинним урядом Тимошенко», який «усе провалив і заводить Україну в дедалі глибшу кризу», один із головних фінансистів ПР підставляє Прем’єр–міністру своє чоловіче мільярдерське плече. А щоб у журналістів не залишилося жодних сумнівів у тому, кому саме ця підтримка адресована, підтверджує: йдеться саме про чинний уряд, Юлії Володимирівни. «Дуже хочу, щоб саме цей уряд переміг кризу і виявився вищим за неї, щоб аргументів для перемоги було більше», — переконував днями Ахметов пресу після саджання дерев біля стадіону «Донбас–арена». І закликав «великий бізнес, фонди, опозицію» «об’єднати зусилля для того, щоб допомогти подолати кризу». «Мені здається, головне завдання — щоб український народ відчув упевненість і в сьогоднішньому, й у завтрашньому дні. Я не можу бажати іншого, тому що цей уряд бореться з кризою для блага українського народу», — запевнив «господар» Донецького краю.
Варто розібратися, що стоїть за такою метаморфозою пана Ріната.

Учора в секретаріаті Президента відбулася нарада з координації дій усіх органів державної влади у кризових умовах розвитку економіки. Обговорювали відновлення програми кредитування Міжнародним валютним фондом. Крім Президента, Прем’єра та Голови ВР, у засіданні взяли участь голова місії МВФ в Україні Джейла Пазарбазіоглу, представник Світового банку Пабло Сааведра, голова Нацбанку Володимир Стельмах і керівник Бюджетного комітету ВР Микола Азаров — представництво було високим.

Валентин Наливайченко — людина не без почуття гумору. Не без куртуазних тонкощів у поводженні. Під час розшифровки інтерв’ю наново відчуваєш, як він елегантно заокруглив деякі питання, не давши на них прямої відповіді. Але така в нього служба. У сенсі — Служба. Закріплення Наливайченка на його теперішній посаді проходило не без драматизму. Адже колись призначення тієї чи іншої людини головою СБУ було привілеєм та капризом глави дер­жави. Наливайченко ж пройшов через горнило Верховної Ради: після тривалого вичікування парламент легітимізував його статус, позбавивши «приставки» «в. о.». Дарма що напередодні не було ніякої впевненості, що Рада віддасть потрібний мінімум у 226 голосів. І що дещиця заслуг при цьому належатиме Блоку Тимошенко, з яким відразу після голосування експерти «повінчали» Наливайченка, подейкуючи, що зорі на небі запалюють не просто так. Тепер йому доводиться відкараскуватися від натяків на «дружбу» з Юлією Володимирівною, виживати при нею ж прийнятому бюджеті та розв’язувати масу інших проблем.