Зелений — то весна

01.04.2009
Зелений — то весна

Лісовий «часник» — черемша. (Фото Івана Любиша–Кірдея.)

Як би не чіплялися до березня морозні ночі і дошкульні холодні вітри — весна прийшла. І в Києві — хоч і не зовсім законно — бабусі уже з місяць продають черемшу, листя якої з часом із маленьких трубочок уже трансформувалося у повноцінний розмір. І обабіч доріг уже рясно зеленіє молода кропива. Якщо ви ще не використовували найсвіжішу цьогорічну зелень для приготування страв, назбирайте її самі у вихідні біля дачі чи купіть за п’ять гривень культурно вирощений у теплицях шпинат — і швидше на кухню.

 

Ой у лісі черемша росте

Я особисто часниковий присмак черемші спробувала зовсім випадково. Тоді, ранньою весною, мені показували ставку Гітлера у лісі біля Вінниці. Трохи відійшовши від бетонних залишків, супроводжуючий мимохідь кинув: «А це черемша», показуючи на листя, як мені здавалося, конвалії. Помітивши моє здивування, знайомий додав: «Її їдять». Після цього, приїхавши у Київ, я почала помічати на стихійних ринках листя «конвалії».

Активно збирати і купувати черемшу не варто — можете нажити нелюбов охоронців природи. Хоча спробувати одну–дві страви з цієї рослини можна.

Найпростіший і найпоширеніший салат із черемші — з яйцем. На пучок, залежно від бажання мати гострішу страву чи з мінімальним смаком часнику, кладуть чотири–шість варених яєць. Зрозуміло, усе кришать, присолюють, перемішують і заправляють майонезом чи олією. Урізноманітнити базовий рецепт можна додаванням рису, тертого твердого сиру (можна плавленого) чи розім’ятого вершкового. Спробуйте присипати волоським горіхом чи зернятами кунжуту — теж не пошкодуєте.

Із листя черемші — найбільшого розміру — можна зробити навіть голубці. Для начинки спочатку дрібно порізану цибулину і нашатковану чи потерту морквину пасерувати на олії. Потім змішати вміст сковорідки з сирим м’ясним фаршем (250 г), посолити. Черемшу добре вимити, струсити воду і на кожний листок покласти по чайній ложці начинки. Скласти конвертиками чи скачати трубочками. Викласти в каструлю чи глибоку сковорідку, додати дві столові ложки сметани, залити підсоленою водою (не вище верхнього шару голубців). Тушити на маленькому вогні. Щоб голубці точно не підгоріли, я кладу на дно сковорідки листя або пергаментний папір.

На городі — кропива

А оладки з... кропиви не пробували?! Для їхнього приготування треба взяти рослини влітку дуже жалючої, а зараз — майже ніжної і дуже корисної 150—200г. Помити і відварити кропиву протягом трьох хвилин, протерти через сито. Вбити в цю масу яйце, влити 70 г вершків, трохи посолити, покласти півчайної ложки цукру і збити усе в міксері. Додати малими порціями борошно (близько 100г), щоб утворилося густе тісто, яке гарно розливати ложкою. А потім смажити, як звичайні оладки. Такі «деруни» найкраще смакують зі сметаною.

Якщо зібралися готувати вареники, можете начинити їх картоплею з кропивою. Для приготування такої начинки треба 300 г молодих листочків, попередньо пробланшированих три хвилини, дрібно порізати, а потім пасерувати на пательні разом із дрібно порізаною великою цибулиною (100г). Півкіло картоплі помити, почистити, відварити і протерти через сито. Усе з’єднати, посолити і перемішати. Начинка готова.

Особисто я дуже люблю зелений борщ із кропивою, який уже в тарілці посипають подрібненим яйцем. У ньому може бути, крім названих інгредієнтів, лише картопля, цибуля та морква. І нічого я попередньо не присмажую.

Рибний суп із кропивою за всіми правилами готують так: 300 г кропиви ошпарюють окропом, віджимають і дрібно ріжуть. Також подрібнюють зелену цибулю (50 г) і труть на дрібній тертці невелику морквину. Усе змішують і пасерують на олії. Потім беруться за рибу. Звичайно, хто що любить, але безпечніші ті сорти, в яких небагато дрібних кісток. Це можуть бути і демократичні за ціною хек чи мінтай чи дорожчі масляна, сьомга або форель. Можна обійтися і 100–грамовим шматком, а можна покласти і 400г. Вимиту рибу заливають окропом і варять до готовності. Потім додають пасеровані кропиву й овочі. Коли закипить, солять і знімають із плити. Для кого суп без картоплі — не суп, сміливо додавайте її в процесі відварювання риби. Заправляти цю першу гарячу страву, коли подаєте до столу, можна сметаною чи вершками.

Окультурений шпинат

Якщо ви довіряєте лише окультуреним рослинам, збагатіть свій організм шпинатними вітамінами. Суп овочевий зі шпинатом приготувати зовсім просто. Спочатку натріть на крупній тертці морквину (100 г), почистіть і поріжте цибулину. Пасеруйте їх на сковорідці. Поставте варитися порізану довгою соломкою картоплю (200—250 г). Помийте і подрібніть шпинат (300 г) та кріп (30 г). Коли картопля уже готова, у киплячий бульйон покладіть зелень і овочі, прокип’ятіть усе разом одну–дві хвилини і знімайте з вогню. Якщо не полінуєтеся і вичавите сік із моркви, приправте суп під час подачі на стіл столовою ложкою цього фрешу, — і авітаміноз вам не страшний.

Шпинат можна додати в котлети. На кілограм м’ясного фаршу (краще асорті зі свинини і яловичини — тоді котлети і не жирні, і не сухі) потрібно взяти 200г подрібненого листя, одну велику чи дві менші цибулини, два–три зубчики часнику і два яйця. Усе посолити, поперчити і змішати. Смажити, як звичайні котлети, попередньо запанірувавши в сухарях.

Можна поекспериментувати і зробити фрикадельки зі шпинатом усередині. Для цього спочатку приготувати фарш як на звичайні котлети. Потім зробити кола розміром із долоню, покласти у них дрібно посічені шпинат із кропом (трохи присолені і приправлені олією, щоб не розліталися) і сформувати кульки. Обваляти в сухарях і смажити.

Рулет із курячого фаршу зі шпинатом — теж смакота. Щоб її скуштувати, у перекручене м’ясо (1 кг) додайте сіль, дві–три столові ложки майонезу і стільки ж манної крупи, все добре перемішайте. Готовий фарш розпластайте на змащеній олією фользі — зробіть такий собі листочок висотою 2 см. Зверху викладіть 500 г вимитого, але не порізаного шпинату і притрусіть його подрібненою петрушкою (50 г). Зверху залийте сметаною чи вершками. А тепер цей «килимок» треба згорнути у тугеньку трубку (зробити це не зовсім просто), обгорнути фольгою і запікати хвилин 40—50.

  • Кріпчик-петрушка кучерявляться

    Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>

  • Поласуємо полуничкою

    Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>

  • Від кулешу і ніг не поколишу!

    Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>

  • Лимонадна прохолода і насолода

    Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>

  • Сонце в цеберку!

    «Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>

  • Знімаю капелюха

    От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>