Вочевидь, музеї — як люди. Мусять триматися один одного і допомагати. Хоча... Музею шістдесятництва дав добрячого копняка... Музей православної ікони. Принаймні над зачиненими тепер (і назавжди?) дверима одного з будинків на Межигірській — у Києві на Подолі — висить саме така вивіска. «Православна ікона». І все. (Та кажуть, що й це не надовго. Незабаром, мовляв, на Межигірській побудують багатоповерхівку, а пару старих будиночків зруйнують).

Цей матеріал готувався у переддень скорботної дати. Тому ми, можливо, трохи поспішаємо, але спробуємо все ж констатувати: у столиці не було помічено підготувань до відзначення роковин. Майже не помічено. Адже якраз на одній з акцій «УМ» побувала. Але... У Музеї гетьманства, який тимчасово прихистив виставку фотографій, присвячену лідеру Народного руху, було не надто завізно. Десь десятка чотири однодумців покійного, його родина, кілька газетних журналістів плюс кілька підлітків. Останні вибивалися із загального контексту і трохи нудились. Розважались ворожінням на кавовій гущі: хто кому ким доводиться? От Тарас Чорновіл В’ячеславу Чорноволу — хто? «Брат!» — «Брат?» — «Ага».

Найсвіжіша новина у справі про загибель лідера На­родного руху В’ячеслава Чорновола полягає у тому, що новин... немає. Принаймні, як і два місяці тому, прес–служба Генеральної прокуратури відмовляється коментувати мас–медіа можливість поновлення слідства у справі про трагічне ДТП, що сталося у ніч на п’ятницю 25 березня 1999 року на трасі Бориспіль—Золотоноша. Уперше справу про смерть Чорновола закрили ще влітку 2001 року. Терористичного акту, замаху на життя лідера Руху слідчі в ній не побачили. Відтоді тривають перманентні спроби наголосити, що десять років тому сталася не просто аварія.

Сьогодні численна делегація українського духовенства прибуде до колишнього нацистського концтабору Майданек, аби вшанувати пам’ять отця Омеляна Ковча, котрий загинув 65 років тому. Відбудеться й урочисте відкриття пам’ятної таблиці цього великомученика. Згідно зі статутом меморіального музею «Концтабір Майданек», заборонено «індивідуальне» увічнення пам’яті в’язня. Тож на меморіальній таблиці викарбовано рядки з морального заповіту греко–католицького священика отця Ковча: «Тут бачу Бога — Бога, який є однаковий для всіх нас, незалежно від наших релігійних відмінностей». Духовенство УГКЦ урочисто прийме символічний прах отця Омеляна — часточку землі Майданека, щоб потім помістити його в кафедральних соборах кожної єпархії. Ініціатор заходу священник Стефан Батрух, завдяки самовідданості котрого і вдалося сконцентрувати зусилля в цій міждержавній церемонії, поясняє, що жертовність отця Ковча є заохоченням для взаємної поваги, отож «слід надати шану та подяку усім знаним та незнаним людям, які в час переслідувань спромоглися на героїзм».