Долари замість перегною

Українським сільгосппідприємцям доведеться затягнути паски — добрива вчергове подорожчали. І якщо раніше можна було придбати хоч трохи дешевші російські чи білоруські аналоги, то цього року доведеться купувати тільки наші. Проте через дороговизну «підгодувати» землю в повному обсязі не вдасться.

Дороге, зате своє

Купувати переважно імпортне аграріїв стимулювала не краща якість, а нижча ціна. «Підприємства, які працюють і в Україні, і в Росії, знаходяться приблизно в однаковому стані. Якість їхньої продукції кардинально відрізнятись не може. Питання у відмінностях ціни добрив, не останню роль тут відіграє ціна на газ на українському та російському ринках», — вважає аграрний експерт Володимир Лапа.

Поки у галузевому міністерстві думають, вартість добрив зростає. Якщо ціна тонни вітчизняних міндобрив у грудні становила близько 1300 гривень, то зараз вона досить вітчутно підскочила. «На мінімумі ціна на аміачну селітру спускалась до 1500—1600 гривень за тонну і навіть нижче. Зараз же зросла до 2300 гривень. Таким чином хімічні підприємтва відбивають збільшення ціни на газ для промислових підприємств», — відзначив експерт.

Без подорожчання добрив не обійтись, кажуть хіміки. Газ — основна сировина для виробництва: його подорожчання автоматично піднімає ціну кінцевого продукту. Низький рівень переоснащення визнають і в Мінпромполітики. «Наші хімпідприємства тільки почали вводити технології енергоефективності й енергозбереження», — зазначає перший заступник міністра промислової політики України Віталій Немілостивий і наполягає, що підтримати хіміків і прискорити оновлення обладнання треба на законодавчому рівні. «Ми не зможемо конкурувати з білоруськими чи російськими компаніями, але ці заходи дозволять поліпшити ситуацію з міндобривами. Ми не можемо допустити знищення хімічної галузі: у нас є приклади, коли після знищення галузі ціни на всі продукти харчування піднімались до рівня світових», — каже чиновник.

Без посередника — не обійтись

Проте, як би не подорожчав газ, ціни все одно виросли б — через сезонний попит. Щоб ціни під посівну не скакали «до небес», хімікам треба розробити річний план і сформувати середньорічну вартість добрив, вважають у Мінпромполітики. А щоб на різниці не наживались перекупники, треба створити державного посередника. «Як у Китаї: державний посередник підписує з хіміками контракти за середньорічними цінами і потім за такими ж цінами продає їх сільгосппідприємствам. Без цієї схеми аграріям доведеться купувати добрива за найвищими цінами», — акцентував заступник «промислового» міністра.

Таким посередником може виступити Аграрний фонд. Поки що законодавчо закріплено, що Агрофонд має право закуповувати тільки зерно. «Якщо будуть внесені зміни до можливостей Аграрного фонду, ми вирішимо цю проблему», — висловлює позицію Мінпромполітики заступник міністра. На його думку, Аграрний фонд має джерела фінансування, наприклад, за рахунок продажу зерна. «Механізм є, закону — нема», — зауважує Віталій Немилостивий.

Поки що аграрії закупили близько 50 відсотків від минулорічного обсягу мінеральних добрив. «У принципі, ситуація не така погана, як це могло б бути. Проте прогнозувати, що буде втримано хоча б минулорічний рівень забезпечення міндобривами і засобами захисту рослин, досить важко», — розповів Володимир Лапа. Експерт зазначає, що агрохімія — це остання річ, на якій аграрії можуть зекономити. Адже недостатня кількість «хімії» може призвести до зменшення врожайності і погіршення якості зерна. «Проте за умов кризи вибір досить невеликий: якщо нема коштів і їх не можна залучити за рахунок боргового фінансування, то кошти з повітря не візьмуться», — підсумував експерт.