Полтавська шана гетьману

21.03.2009

Вперше «мазепинські» урочистос­ті в Полтаві відбувалися під егідою влади — обласної державної адміністрації. Ініціативу останньої най­активніше підтримали місцеві осередки «Просвіти» та деяких інших громадських організацій і партій націонал–демократичного спрямування. Попри те, що саме Полтава стала для Івана Мазепи уособленням краху надій і сподівань на волю Гетьманщини–України (нагадаємо, що після поразки у відомій битві його союзника Карла ХІІ він змушений був залишити Батьківщину й невдовзі помер на чужині. — Авт.), заходи з нагоди 370–річчя від дня народження Івана Степановича тут розпочали ще в четвер.

Спершу в Педагогічному університеті влаштували «круглий стіл», присвячений видатній постаті нашої історії, за участю науковців, представників влади, духівництва і громадськості. Цього ж дня у великій залі музичного училища шанувальники багаторічного провідника Козацької держави зібралися на літературно–мистецький вечір. І якщо на першому заході більше апелювали до розуму, нашої історичної пам’яті, то на другому прагнули «достукатися» передовсім до сердець і емоцій нащадків «славних прадідів великих».

Особливої піднесеності та зворушливості згаданому вечору надав виступ відомого українського кобзаря Тараса Компаніченка. Майже двогодинне виконання музично–пісенних творів ХVІІ–ХVІІІ століть буквально занурило присутніх у добу гетьмана Мазепи. І хоча те «занурення» витримали далеко не всі (прикро, але першими залу почали залишати ті ж таки студенти музучилища — до кінця дійства їх тут майже не залишилося, тож звільнилося більшість місць. — Авт.), «найстійкіші» глядачі вкотре пересвідчилися: про епоху та її творців музика і пісня можуть сказати набагато більше, ніж «многопуддя» запилених фоліантів…

А вчора в обласному краєзнавчому музеї «іменини» Мазепи відзначили на зібраній із цієї нагоди раді місцевих осередків Українського козацтва. На ній також презентували видані коштом обласного бюджету книги на козацьку тематику. Завершилися ж «мазепинські» урочистості в Полтаві мітингом та покладанням квітів до пам’ятника українським козакам, які загинули за волю України. До речі, на згаданих урочистостях полтавські «просвітяни» повідомили про те, що на пам’ятник Іванові Мазепі в Полтаві вже зібрано понад 445 тисяч гривень. І хоча це лише третина від необхідної суми, в ініціаторів його спорудження немає сумнівів, що влітку величний пам’ятник видатному гетьману на Соборному майдані таки постане.

  • Феномен Вольвачівни

    Ніхто до сьогодні не знає ні її точної дати народження, ні приблизного року смерті, ні місця поховання. Не дійшло до нашого часу і жодної фотографії чи портрета письменниці, оскільки вона не мала власних дітей і внуків, які могли б зберегти для історії подібні свідчення. >>

  • Хата-мрія Тараса

    Тарас Шевченко прожив коротке і тяжке життя. Він помер у 47 років, з яких 24 припали на кріпацтво, 10 — на заслання і лише 13 років поет був порівняно вільною людиною. >>

  • Рідна мова визволить: Євген Чикаленко 5 років добивався дозволу царської цензури на видання українських книжок

    Наближається 155-та річниця з дня народження мецената Євгена Чикаленка. Чикаленко п’ять років добивався дозволу царської цензури на видання своїх україномовних книжок, оплачував гонорари Бориса Грінченка і допомагав хворому Іванові Франку, уже сам бідуючи. >>

  • Голуба кров

    Королеві Великої Британії Єлизаветі ІІ 21 квітня виповнюється 90 років. За традицією, день народження королеви святкується двічі на рік, тому майже увесь 2016-й у Британії вважається ювілейним. Без сумніву, Єлизавета ІІ на цей час є найвідомішим монархом світу. >>

  • Реставратор нації

    Нещодавно в Музеї шістдесятництва відкрилася виставка «Він бачив крізь час», присвячена видатному історику, культурологу, філософу, археологу, громадському діячеві — Михайлу Юліановичу Брайчевському. Лише найближче оточення вченого знало його ще й як неабиякого поета та художника. >>

  • Мить Слави

    Жива легенда стверджує — допоки Оранта молитиметься за Україну в Софії Київській — незнищенним буде український дух, український народ. Тому й, певно, жодна нація цього світу не має такого сузір’я видатних жіночих постатей, які творили національну та світову історію, зупиняли світове зло, ставали символами незламності людського духу та проривного пасіонарного чину в найкритичніших для народу буревіях історії… >>