Індуліс Емсіс.
Позавчора Сейм Латвії на позачерговому засіданні затвердив склад нового уряду країни на чолі з Індулісом Емсісом. Новий прем'єр-міністр є представником «Союзу зелених і селян», він є першим зеленим, який очолив уряд європейської країни. Також до складу уряду ввійшли ще троє «зелених селян», п'ятеро міністрів є вихідцями з Народної партії та шестеро — з латвійської Першої партії. Двоє з 18 міністерських посад залишаються вакантними. Обов'язки міністра охорони здоров'я буде наразі виконувати сам голова уряду, а міністра транспорту — віце-прем'єр Айнарс Шлесерс.
Це 11-й уряд Латвії з часу відновлення 1991 року країною незалежності і перший, в якому не буде представників ультраправої партії «Вітчизна і свобода». У новому складі уряду знайшли собі місце майже половина міністрів зі складу кабінету попереднього прем'єр-міністра Ейнарса Репше.
Індуліс Емсіс народився 2 січня 1952 року в Лімбазькому районі. Закінчив біологічний факультет Ленінградського державного університету, захистив у Москві кандидатську дисертацію з біології. У 70-х роках працював звичайним робітником на експериментальному заводі препаратів при Академії наук Латвійської РСР. Із здобуттям країною незалежності пішов у політику. Неодноразово обирався депутатом Сейму та Ризької думи. На відміну від інших латвійських політиків, упродовж усього пострадянського періоду залишався відданим одній політичній силі — Партії зелених.
Склад нового уряду доволі строкатий і дивний. Так, віце-прем'єр Айнарс Шлесерс вільно володіє сімома мовами — йому б очолити дипломатичну службу. Так ні, міністром закордонних справ призначено Ріхарда Пікса, який за фахом є кінорежисером, свого часу закінчив ВДІК та Вищі режисерські курси у Москві, потім довгий час був директором Ризької кіностудії. Та найбільш колоритною фігурою нового уряду є міністр внутрішніх справ Ерік Екабсон. Він закінчив індустріальний технікум, працював столяром-мебльовиком, потім певний час навчався в Iнституті фізкультури, де захопився східними єдиноборствами. Оскільки ці види боротьби були в радянські часи заборонені, то Екабсона не раз арештовувала міліція. Потім майбутній міністр емігрував до США, де навчався в Чиказькій лютеранській семінарії. Після повернення 2001 року на батьківщину заснував рух «За духовне відродження Латвії» і невдовзі очолив латвійську Першу партію, яка тепер є однією з провідних політичних сил. Упродовж останніх трьох років перебування на батьківщині Екабсон також устиг потрапити до парламенту та стати його віце-спікером. Міністр оборони Атіс Слактеріс закінчив Сільгоспакадемію і за фахом є механізатором. Але на полях його бачили рідко, бо він був чемпіоном СРСР із водно-моторного спорту і багато років поспіль входив до складу збірної СРСР. Міністр благополуччя Дагнія Стаке є за фахом викладачем музики та співів. І, для повноти картини, варто сказати, що міністр з особливих завдань, у справах сім'ї та дітей Айнарс Баштікс був «відряджений» в політику самим Богом. Він працював художником на панчішній фабриці «Аврора», але потім закінчив історико-філософський факультет Ленінградського університету та заочні богословські курси Братства баптистської общини і став священиком общини св. Матвія в Ризі. У складі попереднього уряду мав цей самий портфель і уславився кількома нестандартними заявами. Зокрема, пропонував виплачувати допомогу для новонароджених не грошима, а памперсами.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
