Фаховість карається?

03.03.2009

Як учора анонсував Голова Верховної Ради Володимир Литвин, перше питання на порядку денному сьогоднішнього засідання — звіт міністра закордонних справ Володимира Огризка щодо рішення Гаазького суду з приводу острова Зміїний. «Ми повинні демонструвати солідарність в оцінках дій як уряду, так і окремих міністрів. Верховна Рада має право дати відповідну оцінку і повинна посилювати свої кон­тролюючі функції якомога жорсткіше, — заявив спікер. — Але я не в захваті від з’ясування політичних рахунків. Хоча я і не в захваті від роботи даного міністерства».

Саме зведенням рахунків і намаганням за допомогою штучної зачіпки звільнити чи «усунути від виконання» занадто принципового Володимира Огризка багато хто вважає винесення цього питання на порядок денний. «Є постанова вищого законодавчого органу, і міністр завжди готовий відзвітувати з будь–якого питання діяльності МЗС», — відгукнувся речник зовнішньополітичного відомства Василь Кирилич.

Список претензій, які сьогодні висунуть панові Огризку, можна скласти, просто переглянувши газетні публікації з цього приводу, адже мотиви закидів переходять із видання у видання. «У мене складається враження, що ними керують з одного центру або вони просто переписують одне одного, — каже представник України в Гаазькому суді Володимир Василенко. — От хоч би те, що це (рішення про Зміїний та кордони економічної зони України на морі. — Ред.) програш української дипломатії, керованої Президентом Ющенком. Насправді рішення про передачу до суду ООН спору між Україною та Румунією про розмежування водних просторів у Чорному морі було ухвалено в 1996 році й зафіксовано в додатку до великої українсько–румунської угоди, а тоді Ющенко ще не був Президентом, і Огризко не був міністром закордонних справ».

За словами пана Василенка, Україна отримала менше, ніж претендувала, але більше, ніж Румунія: «Так, Румунія отримала десь 75 відсотків із площі спірного району, а Україна — десь 25 відсотків. Але ніхто не згадує, що якщо брати всю морську територію, то тут встановився розподіл у пропорції 2,1 до 1 на користь України». Щодо покладів нафти і газу, які розвідані в чорноморському шельфі, історію взагалі роздули, вважає дипломат: «Усі розвідані газонафтові родовища відійшли до України, а частина так званих «перспективних структур» — до Румунії. За оцінками геологів, у цих структурах може бути 26,1 млрд. куб. м, водночас ті запаси, що є в українській частині, складають 128,3 млрд. куб. м. Знаєте, скільки Україна споживає газу за рік? Десь приблизно 70 млрд. кубів. Тобто цих запасів вистачить на два роки — тобто вони стратегічного значення не мають. Тим більше, що вони залягають на великій глибині, й ціна їх видобутку перевищить вартість цих запасів». Володимир Василенко додав, що основний район активного рибного промислу повністю розташований також у межах тієї ділянки, яка відійшла до України.

Відразу після оголошення рішення Міжнародного суду всі писали про ажіотаж, який панував у румунській пресі. Однак це, швидше за все, була гарна міна при поганій грі. За словами Василенка, в румунському суспільстві і серед еліт домінуючим був настрій не підтверджувати існуючих кордонів з Україною, а рішення суду якраз закріпило ці кордони: «Ніяких територіальних втрат Україна не зазнала, тому що спір був не територіальний, а про розмежування континентального шельфу і виняткових економічних зон поза межами територій обох країн. Ні Україна, ні Румунія не втратили ні сантиметра дер­жавної території», — заявив пан Василенко.

Отже, якщо зовнішньополітичне відомство позбавлять керівника з квоти Президента — Володимира Огризка, в цьому варто шукати, швидше політичні підступи, аніж здоровий глузд.