Трохи більше року тому українські політики вирішили навести порядок із «суспільною мораллю»: помітили, що на голубих екранах та у газетах занадто багато крові та еротики, і прийняли спеціальний закон, який би регулював ці процеси, — у сфері «медіа» зокрема. Він так і називається: Закон України «Про захист суспільної моралі». Однак час доводить, що документ виявився не надто ефективним, і нашим чиновникам лише залишається закликати дотримуватися «морального» закону. Так, днями Генеральний прокурор України Геннадій Васильєв порушив проблему захисту суспільної моралі: мовляв, на телебаченні популяризується насилля та порнографія, героїзуються злочинці, а ніхто на це ніяк не зважає. А в Україні, до речі, проблемами контролю у сфері захисту суспільної моралі займається щонайменше 10 міністерств та відомств. І результатів – жодних. Що ж до вищезгаданого закону, який чинний з листопада 2003 року, то його положення, визнають у Генпрокуратурі, не виконуються. Скажімо, органи митної служби мають забезпечувати контроль за ввезенням на територію нашої держави продукції та предметів порнографічного характеру, відеофільмів, літератури, що прапагує культ насилля, жорстокості. Однак, за словами Геннадія Васильєва, митники нележне не виконують свої обов’язки у цій сфері. Але є й канали, що майже не контролюються у нашій країні, такі, як інтернет та електронна пошта
. Генпрокурор підкреслив, що ця проблема потребує розроблення низки заходів щодо посилення відповідальності посадових осіб за такі види діяльності. Дісталося і рекламі. Геннадій Васильєв заявив про те, що в країні необхідно посилити контроль за поширенням рекламної продукції, що негативно впливає на свідомість неповнолітніх, пише «Кореспондент».
«Неконтрольоване розповсюдження такої продукції ускладнює криміногенну ситуацію в країні», — упевнена заступник генпрокурора Ольга Колінько. Це стосується і реклами алькоголю та цигарок у ЗМІ. За підрахунками пані Ольги, протягом місяця на українських каналах було показано більше 30 фільмів жахів, бойовиків та еротичних картин – більшість із них «крутили» до 21-ї години, що є прямим порушенням прав неповнолітніх глядачів.
Не залишилися без належної уваги і друковані ЗМІ: скажімо, молодіжний журнал «Екстрім» (який, до речі, видається за державний кошт), за словами Ольги Колінько, перенасичений вульгарними матеріалами та жаргонною лексикою. А газету «Бульвар», на думку Геннадія Васильєва, взагалі необхідно закрити – його публікації й оголошення сексуального характеру викликали обурення Генпрокурора. До числа «забракованих» медіа-продуктів потрапив уже давно забутий чемпіонат України зі стриптизу і низка іншим програм.
Щоправда, для запобігання розповсюдження аморальної продукції у ЗМІ наразі немає нормативної бази. У цьому певний голова Державного комітету з питань інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України Іван Чиж. За його словами, Держкомітет нині може зареєструвати будь-яке видання, керуючись його програмаю. Насправді ж зміст продукції ЗМІ може бути зовсім іншим.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
