«Українці люблять чорний шоколад»
— Пане Юрію, компанія «Крафт Фудз», перш за все, асоціюється в українців із шоколадом «Корона». І не всі знають, що саме ви є не тільки найбільшими в державі виробниками шоколаду, а й лідерами з виробництва найпопулярнішої кави і чіпсів. Вас не бентежить така монополія «шоколадного» іміджу?
— Це нормально, адже наше коріння «походить» із шоколаду — ми почали з «Корони». Це була перша торгова марка шоколаду в Україні взагалі. І відтоді, коли ми десь представляємо себе, то завжди кажемо: «Компанія «Крафт Фудз» — та сама компанія, яка виробляє шоколад «Корона». «Крафт Фудз» має досить гарні позиції — ми є лідерами у всіх трьох категоріях — шоколаді, чіпсах та каві. Торгові марки наші досить відомі, а компанія не дуже. Але чи важливо, щоб фірма була загальновідома і як парасоля над торговими марками світилася? Я не думаю...
— Міжнародна компанія «Крафт Фудз» виготовляє по всьому світу десятки видів продуктів — це сири, готові обіди, соуси, печиво, макарони. Ви ж виробляєте в Україні лише три категорії товарів. Чи з’явиться щось новеньке на українському ринку найближчим часом?
— Загальновідомо, що фірма «Крафт Фудз», яка вже мала продукцію в цьому сегменті, закупила бізнес–печиво від фірми «Данон». Так що треба думати, що колись ми увійдемо в категорію печива. А як буде печиво, можливо, до нього приєднається ще й сир (посміхається). Будемо бачити, якими будуть можливості ринку. Портфель компанії «Крафт Фудз» у світі дуже великий і включає багато продуктів. Але в кінцевому варіанті все залежить від споживача і багатьох інших факторів.
— Можна сказати, що «Крафт Фудз Україна» вчить Європу новим смакам. Наприклад, ви в Україні вперше розробили картопляні чіпси з грибами, які після вас почали виробляти в Європі, тобто винахід України пішов за кордон. Чи є ще якісь подібні приклади?
— Щодо чіпсів, то ми маємо чимало смаків, які ще не куштували в Європі. Наприклад, окрім чіпсів із грибами, є ще з бужениною по–домашньому, а також чіпси зі сметаною і цибулею. Щодо шоколаду, то тут теж чимало унікальних рецептур — це й екстрачорний шоколад «Корона» з апельсиновими цукатами. «Корона Меланж», у якому поєднано екстрачорний та білий шоколад.
Узагалі–то українці мають гарний смак, і в них є чому повчитися. Ми країна, якій дуже подобається чорний шоколад.
«Для шоколаду «Мілка» ми привозимо справжнє альпійське молоко»
— Чи можуть бути споживачі впевнені в якості вашої продукції? Чи перевіряєте ви її на наявність шкідливих складових, надійність та безпеку пакування?
— Ми дуже прискіпливо перевіряємо сировину, купуємо найкращу, яка тільки може бути, контролюємо готову продукцію. Ми вкладаємо великі гроші у вивчення смакових уподобань споживачів, розробку рецептур, у модернізацію обладнання. На наших фабриках є процес дебактеризації сировини, існують мікробіологічні лабораторії, які проводять контроль якості сировини, напівфабрикатів та готової продукції за європейськими вимогами, які за деякими параметрами є в декілька разів суворішими, ніж державні вимоги України.
На наших фабриках установлено внутрішні міжнародні вимоги щодо якості та безпеки продукції — згідно з рекомендаціями Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ), ми випускаємо шоколадні вироби з найменшим вмістом транс–жирних кислот, які негативно впливають на здоров’я людини. Жодна продукція компанії не містить генетично модифіковані організми. Наш відділ закупок ставить надзвичайно суворі вимоги до всіх постачальників щодо невикористання ГМО у сировині. Іноді постачальники дивуються, що ми, на відміну від інших компаній на ринку, маємо до них такі жорсткі вимоги.
До того ж ми чи не єдине підприємство в Україні, що виробляє шоколад повним циклом виробництва — від переробки какао–бобів до пакування готової продукції. Більшість фабрик в Україні, а також у світі, використовує вже готову какао–масу.
Про наш рівень і якість продукції свідчить і той факт, що в 2001 році наша фабрика стала третьою в Європі (після Німеччини та Австрії), якій було довірено виробляти шоколад «Мілка». Для цього шоколаду ми завозимо альпійське молоко — це справжня розкіш. Але ми відчуваємо, що тут є якість і вищий рівень смакових якостей.
— До речі, ваша компанія свідомо, із етичних міркувань, відмовляється від рекламування продукції для дітей молодше 12 років...
— Так, і закликаємо всіх виробників харчової галузі на українському ринку не спрямовувати рекламу на дітей цього віку. Адже все суспільство схвильоване тим, як телебачення впливає на дітей. Ми впевнені, що не можна цього робити. Хоча деякі наші конкуренти цього не цураються.
«Ми відчуваємо соціальну відповідальність»
— «Крафт Фудз» відома ще й своїми численними соціальними проектами. Найвідоміший із них — Всеукраїнський конкурс романів, кіносценаріїв та п’єс «Коронація слова». За вісім років його існування надруковано більше 70 романів, знято фільми. Розкажіть, як виникла ідея створення цього конкурсу?
— Людина живе не лише хлібом... І ми відчуваємо соціальну відповідальність — усе ж таки успадкували країну, яка у сфері культури була досить спустошена. Ситуація вимагала змін: у 1995–96 році як зайдеш у книгарню, то немає україномовних книжок, немає белетристики. З–за кордону книжки завозилися практично безкоштовно, на нас заробляли гроші. Тут було багато проблем: ті люди, які пишуть, не могли пробитися до видавництв. Ми вирішили, що дамо можливість людям писати і видавцям дивитися на ці рукописи. І створили цей конкурс романів, п’єс, кіносценаріїв. У цьому році ми додали ще нову, четверту номінацію — пісенна лірика про кохання. Бо думаємо, що замало в нас і пісень про кохання, і поезії. Ми зобов’язані цей творчий процес підживити. І цього року вже оголосили про початок конкурсу–1.
Успіхи цього конкурсу були навіть кращі, ніж ми сподівалися: кількість «відкритих» письменників, що почали писати для нас у трьох жанрах, перевищує вже 100 осіб. Багато хто з них став відомим — ми говоримо і про Ірен Роздобудько, Ларису Денисенко, Марину Гримич, Андрія Кокотюху. І тиражі збільшуються — у десять, двадцять разів. Звісно, це ще дуже замало. Однак цей шлях не є дуже легкий. Я думаю, що ми повинні всі разом брати участь у відродженні культурного життя. Адже якщо ми цього не зробимо, інші не зроблять — культура не відродиться, мова не відродиться. України просто не буде!
— Ще ваша компанія за свої кошти першою в державі розпочала дублювання фільмів українською мовою...
— Ми бачили дивну ситуацію, коли на телебаченні всі іноземні фільми дублювалися неукраїнською мовою, і глядачі не мали вибору... Взагалі у нас досить демократична позиція: необхідно давати людям вибір — чи в шоколаді, чи в каві, чи в дублюванні фільмів. І ми дуже щасливі, що після нас це почали робити й інші компанії, — це для нас підтвердження, що ми пішли правильним шляхом.
— Свого часу ви підтримали балетний фестиваль Сергія Лифаря, фестиваль «Червона Рута», оперний фестиваль «Золота корона», а Державну заслужену капелу бандуристів, фестиваль народної творчості «Боромля», фестиваль органної музики ім. Й. С. Баха та інші проекти підтримуєте й досі. Навіщо потрібно міжнародній компанії фінансувати українську культуру, музику, підтримувати українську мову?
— Ми від самого початку займалися цими речами, цікавилися і переймалися… Українська культура — неповторна, це наш скарб, і якщо ми його втратимо, то тоді будемо і гарматним м’ясом для когось, і порохом, на який історія дмухне кілька разів, і ми зникнемо…
— Окрім усього, ви активно підтримуєте традиційні благодійні проекти. Цього літа через повінь потребували допомоги мешканці Західної України, і ви допомогли. Ви також підтримуєте табір «Водограй» для дітей–сиріт з інтернатів України, а ваші працівники навіть працюють там волонтерами. Це така політика компанії в цілому, чи це все ваша власна ініціатива?
— Я думаю, що міжнародній компанії важко розібратися у сфері культури кожної країни, тому культурні проекти — дещо нетрадиційні. Але в усіх країнах є люди, які потребують захисту і медичної допомоги. І допомогти цим людям — це найпростіше, що можна зробити. Це закладено в людську природу. Благодійність — це прояв найвищого рівня гуманності. Звісно, я підтримую ініціативу своїх колег, коли вони працюють волонтерами у таборах для дітей–сиріт. Це прекрасно. Але я сказав би, що наші працівники не те щоб надзвичайні… Вони — просто справжні люди.
— Колись ви сказали, що пройшовши складний шлях на ринку, ви зрозуміли, що ключ до успіху — це люди. Ви не шкодуєте коштів на підтримку тих регіонів, де розміщені ваші фабрики, фінансуєте місцеві лікарні, школи. Далеко не всі підприємці можуть цим похвалитися.
— Я не можу собі уявити, як може бути інакше: брати людей на роботу і не покращити інфраструктуру, умови їхнього життя? Скажімо, на шоколадній фабриці в Тростянці у нас працює тисяча людей. У кожної людини є сім’я, діти. Тобто це вже десять тисяч людей, які прив’язані до фабрики у районному центрі, де живе 25 тисяч людей. Ми не можемо не підтримувати їх матеріально. Адже діти наших працівників ходять до місцевих шкіл — зрозуміло, що ми їм допомагатимемо, усі лікуються за потребою в лікарнях — ми зацікавлені, щоб наших працівників та інших городян обслуговували краще. І мені важко уявити підприємців, які не дбають про своїх працівників. Але тенденція вже є — фірми розуміють, що таке соціальна відповідальність, і роблять подібні речі. І це нас дуже–дуже тішить.
ДОВІДКА «УМ»
Юрій Логуш
Народився в Німеччині, у родині українських емігрантів, згодом переїхав із сім’єю до США, де здобув освіту. Працював 20 років професором у престижному американському університеті Фордгам. У 1989 році переїжджає до України. Керує тютюновою фірмою RJR Tobacco, у 95–му очолює компанію «Крафт Фудз Україна» і нині керує бізнесом компанії на 12 ринках: Україна, Молдова, Білорусь, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Узбекистан, Туркменістан, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан і Монголія. Юрій Логуш входить до першої п’ятірки найкращих топ–менеджерів України — за рейтингом видавництва «Економіка» «ТОП–100. Найкращі топ–менеджери України».
