Iво Бобул та його нова дружина Наталя.
В Іво Бобула в житті були різні періоди. Колись — майже відчай, у рідному місті не працювалось, довелося їхати в Тернопіль. Потім — нова сім'я, гастролі в Америці, проблеми зі здоров'ям. Нарешті прийшло визнання, звання народного артиста України і улюбленця публіки. Він співає різними мовами — румунською, російською, українською, італійською, чеською. Минулого року Іво виповнилось 50 років. Свій ювілей він відсвяткував у Чернівцях — сольним концертом, де були присутні друзі й шанувальники, велика дружня родина Бобулів. З одного боку родинного дерева, він уже дідусь, а з іншого — щасливий у новому шлюбі з Наталією, з якою побрались напередодні 2004 року.
Серед багатьох подарунків, які отримав ювіляр під час концерту в Чернівцях, були й ключі від номера в готелі «Буковина». Директор бізнес-центру «Буковинський», до складу якого і входить готель, Валерій Чинуш — давній друг Бобула. Співак завжди зупиняється саме в цьому готелі, але весь час у різних номерах. Пан Чинуш вирішив здивувати й Іво, і пресу. Іменний готельний номер був презентований днями в присутності мера міста, друзів та журналістів. Сам номер зроблений стильно і цікаво, трохи нагадує музей. У сільській хаті, де, власне, і народився Іван Бобул, традиційно на стінах — фотографії родини, в рамочках серед рушників та ікон. У готельному номері Іво Бобула теж багато фотографій з дитинства, юності , зіркової пори. Розташовані вони на стилізованих компакт-дисках, гітарах. Номер приголомшив співака, який навіть не здогадувався про цей сюрприз і вперше його побачив разом із журналістами. Допомагали стилістам і дизайнерам дружина Іво Наталя та брат Федір. Вони потайки передали фотографії і концертні костюми, які також прикрашають хол номера.
«Я думаю, що в Україні ні в кого нічого подібного немає. І те, що саме я маю свій власний номер у готелі, оформлений так цікаво і по-домашньому тепло, переповнює мене гордістю. Я радий, що в мене є такі друзі, від яких можна очікувати найнесподіваніших сюрпризів», — від хвилювання і розчулення народний артист довго не міг відійти. Все оглядав номер, дивуючись і згадуючи молоді роки. І так досить часто буваючи в рідному місті, Іво збирається робити це ще частіше і з молодою дружиною приймати в іменному номері своїх друзів. Потім на дружній вечірці в ресторані «Чернівці» цього ж готелю Іво Бобул проспівав свої найкращі пісні й присвятив їх усім своїм друзям.
Адміністрація готелю зазначила кореспонденту УНIАН, що кожне поселення у номер узгоджуватиметься з І. Бобулом, коли той перебуватиме за межами Чернівців, а ціна номера для осіб, які бажатимуть з дозволу народного артиста тут переночувати, становитиме 470 грн. на добу.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
