«Небесна машина»: курс на Томбукту

15.01.2009

Олександр ШИМАНСЬКИЙ

«Скайкар» може підніматися майже на кілометр у висоту.

Таке ми досі могли бачити хіба що у своїх дитячих фантазіях чи пригодницько–фантастичних фільмах. Учора з Лондона вирушила в свою першу дуже далеку мандрівку унікальна інженерна конструкція, яку її творці назвали Skycar («Небесна машина»). Цей машино–літак може їздити по звичайних дорогах, а де їх немає — здіймається в повітря як аероплан. За кермом апарата перебуває британський пілот та шукач пригод Ніл Лафтон.

Маршрут із перешкодами

Маршрут подорожі, розрахованої на 42 дні, має довжину 6400 км і пролягає через Францію, Іспанію, Марокко, пустелю Сахара, Мавританію та Малі. Фініш — у малійському місті Томбукту. Звідти сміливець повернеться додому (якщо спроможеться досягти мети) через Сенегал.

Ніл Лафтон прагнув відразу почати з великого — здійснити перший політ цим унікальним дорожньо–повітряним апаратом над каналом Ла–Манш, який розділяє Англію та Францію. Але офіційні особи з управління цивільної авіації не надали відповідного дозволу. В посмугованій автобанами Франції також ніде демонструвати можливості машино–літака. Тож перші пригоди почнуться лише біля кордону з Іспанією. Там Лафтон має перелетіти на своєму апараті через Піренеї в районі Андорри, а потім знову здійметься в повітря, щоб подолати
14 км Гібралтарської протоки, яка розділяє Європу та Африку. На Чорному континенті пілот має перелетіти через Атлаські гори в Марокко та велетенські простори пустелі Сахара. Тобто машино–літак здійматиметься в повітря скрізь, де немає доріг. Оскільки мандрівка пролягає через регіони Африки, де активно діють ісламські терористи та викрадачі, «Небесна машина» по всьому маршруту рухатиметься в супроводі конвою звичайних авто.

Літаюча машина

Коли йдеться про випробування перших унікальних літальних апаратів, у пам’яті відразу виринають кадри з фільмів про Фантомаса, Джеймса Бонда чи старої, неймовірно смішної комедії «Повітряні пригоди». Там літальні апарати ламалися, розпадалися і приземлялися не туди, куди треба. У випадку з «Небесною машиною» про все це можна забути, бо вона збудована за надсучасними, але добре перевіреними технологіями. Її розробив 29–річний британський винахідник Джило Кардозо.

Машино–літак (чи літако–машина) зовні схожий на багі — невелику машину для перегонів по безздоріжжю. У відкритій кабіні є сидіння для другого пілота, роль якого на африканському відтинку виконуватиме розробник Джило Кардозо. Керування здійснюється за допомогою керма та сенсорної системи, тобто шляхом натискання на кнопки, як у мікрохвильовій пічці. Швидкість змінюється ножними педалями, як у звичайній машині, а нахил та форма крила парашута — за допомогою спеціальних тросів.

Машина потребує три хвилини для злету з дороги. Впродовж цього часу над апаратом «виростає» легке нейлонове парашутне крило, а рух забезпечує пропелер позаду кабіни. Гальмування та приземлення здійснюються з допомогою парашута.

У разі аварійних ситуацій викидається рятувальний парашут, завдяки якому машина плавно наближається до землі.

Унікальність апарата також у тому, що його двигун працює не на бензині, а стовідсотково на біопальному.

Розробка машини коштувала 250 тис. фунтів стерлінгів (380 тис. доларів). Гроші надали спонсори. Замовлення на спеціальний двигун виконала англійська фірма «Параджет».

Інженер–самоук Джило Кардозо каже, що з дитинства мріяв про машину, яка може і їздити, і літати. Тож проект «Небесна машина» є реалізацією його дитячої мрії. Якщо місія до Томбукту виявиться успішною, Кардозо поставить цей апарат на конвеєр і продаватиме його по 50 тис. фунтів за штуку.

Пілот–екстремал

Ніл Лафтон — колишній офіцер–пілот спецпідрозділу британських ВПС. В останні роки він повністю присвятив себе своїй пристрасті — неймовірним пригодам. Ніл також є першокласним альпіністом — здіймався на найбільші вершини всіх континентів. Лафтон наодинці здійснив подорож до Північного полюса.

Але навіть такий досвідчений екстремал вважає свою експедицію до Томбукту «трохи ексцентричною». «Я люблю різноманіття і вважаю, що така подорож буде для мене дуже цікавим викликом. Окрім того, Томбукту вже саме є сакральною та дивною метою», — заявив пілот в інтерв’ю Бі–Бі–Сі напередодні старту.

Ніл Лафтон — батько двох дітей. Він зізнався, що коли вперше розповів дружині про бажання поїхати–полетіти до серця Африки «на своїй останній іграшці», то благовірна відреагувала «словами, які не надаються до друку». Але тепер повністю підтримує місію чоловіка.

Лафтон визнав, що надійність машини буде вирішальним фактором для успіху цього проекту: перепади температур, за яких їй доведеться працювати, коливаються від –30 до +50 градусів за Цельсієм. Але, каже пілот, апарат був випробуваний саме в таких умовах і продемонстрував стовідсоткову надійність.

МЕТА ПОДОРОЖІ

Чому саме до Томбукту?

Місто Томбукту, розташоване на південному краю Сахари неподалік річки Нігер, має в західній культурі особливе, легендарне й містичне забарвлення. У Британії його з вікторіанських часів називають «серединою нічого». Томбукту (або Тімбукту) має майже тисячолітню історію. У XVIII—ХІХ століттях, у добу британського підкорення Африки, воно було центром ісламської культури та цивілізації Західної Африки. Із середніх віків у Європі про нього ходили легенди як про казково багате місто, таке собі африканське Ельдорадо. Але ніхто їх не міг підтвердити чи спростувати, бо вхід до Томбукту «невірним» був заборонений.

1824 року французьке географічне товариство призначило приз у 10 тис. франків тому, хто зуміє пробратися в це місто, повернутися і викласти інформацію про нього. Через два роки британець Александр Ленг проник у Томбукту, але його там виявили і вбили. 1829 року француз Рене Кайє переодягся мусульманином і зумів потрапити в місто та вибратися з нього. Він отримав згаданий приз і подав першу правдиву інформацію про загадкову територію. Впродовж наступних 60 років таке вдалося ще трьом європейцям.

На цей час Томбукту із населення 33 тисячі осіб є провінційним містом Малі, яке, втім, перебуває під охороною ЮНЕСКО як пам’ятка Світової спадщини.