Кізяк і тріска

27.12.2008

«Завтра ви це надрукуєте, і Черновецький зі своєю тисячею адвокатів буде мати претензії. Краще хай це для нього буде сюрпризом. Як для Президента — поїхав до Литви без парламенту, без коаліції — приїхав: уже все є», — дещо зухвало віщав у телефонну слухавку молодий «БЮТівець–верховнорадівець» Андрій Павловський. А йшлося про те, чи справді новий парламентський оплот із БЮТу, Литвина і частини НУНСу має на меті (другорядній, звісно) ще й відставку мера Черновецького та дострокові вибори у Києві. Певний час тому назад таку можливість почали активно мусувати й експерти, і депутати — як «усенародні», так і «просто» столичні.

«НУНСівець» Кирило Куликов, приміром, згадував про те, скільки наразі є відкритих кримінальних справ «по Черновецькому» — мовляв, достатньо їх «освіжити», і «ця нехороша жінка», як уперто називає Леонід Михайлович Юлію Володимирівну, посуне його руками своєї команди. Команди однодумців, маю на увазі. До якої ситуативно входить і депутат Київради від Блоку Катеринчука Олексій Рєзников, котрий принагідно доводить до відома громадськості, що ніде в законах не вказано, як часто можна організовувати позапланові вибори на місцевому рівні. «До весни це питання, можливо, вирішиться», — підхоплює тему депутат Верховної Ради від БЮТ Володимир Бондаренко.

Усе це просто чудово, черновецьких у нас справді по весні рахують — так було в минулому і буде в майбутньому, як говорив колись позафракційний Еклезіаст. От тільки повірити антимерській опозиції дещо складно. Всі ми в травні були свідками повного провалу кількох доволі «моцних» (як сказали б в західній Україні) політичних гравців і не менш повного тріумфу «двічі Черновецького» всіх несвідомих гуманоїдів. Ні, не витягли тоді опоненти мера святе діло його відставки — «слабо» їм було домовитися про спільного кандидата тощо. Та й не тільки в кандидатові річ. Має рацію «кличкістка» Наталія Новак, коли запитує, де ж поділися усі ті звинувачення, які Черновецькому висували ще й як голові КМДА? Чому їх так просто списали з порядку денного? Чому потенційному злодію дозволили вдруге балотуватися? А якщо він не злодій, то для чого тоді були вибори? В усій травневій катавасії — ні на йоту логіки, і права народна мудрість, яка влучно говорить про таку нещасливу вдачу: до нашого берега що не пристане — як не кізяк, то тріска.

Це я, вибачайте, і про тих, хто біля столичної влади, і про тих, хто до неї в опозиції. Через таких нездар ми четвертий рік поспіль зустрічатимемо разом із Черновецьким. Як казав у телеефірі його медіа–радник Бектурсунов, цього разу під новорічною ялинкою на Хрещатику буде два сюрпризи — Черновецький і Йоулупуккі. Ось так вони і міряються своїми ні на що не спроможними «сюрпризами» — ті, що є, і ті, що хочуть бути. А у виграші тільки посол Фінляндії, що спостерігає за нашим політичним паноптикумом збоку. Прикро, йолкі–пулкі. Тобто палкі, ясна річ...

Бо чим, власне, небезпечна ситуація? Відтермінування у часі грому небесного породжує сумніви в тому, що рано чи пізно він упаде на твою дурнувату довбешку. Можна гуляти по повній — ставити пам’ятник Гонгадзе, проти якого протестували всі (і в першу чергу мати Георгія), вигадувати якісь журналістські премії імені підкорювачів Космосу... І дарма Микола Томенко обурюється, що журналістська спільнота мовчить з цього приводу. Нічого ми не мовчимо — треба вміти слухати. «УМ» відстежувала проект пам’ятника ще з тих часів, коли ним хотів відкупитися знаменитий тезка нашого мера. З ери Кучми, з кінця 2001–го, ми не втомлювались повторювати, яка це профанація пам’яті і звитяги, яка неповага до живих і посміх з мертвих... Але тріски й кізяки не чують — лопочуть собі вухами по воді, аби скоріше допливти до берега. Де їх, до речі, ніхто не чекає.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>