Віртуальний світ Юлії Тимошенко

Коли у 2006–му фракція «Нашої України» у Верховній Раді оголосила про свій перехід в опозицію, її представникам довелося вислухати чимало кпинів. Мовляв, маючи свого Президента, бути в опозиції — чи й не ха–ха. Однак якщо врахувати, що, відповідно до оновленої Конституції, правлячою вважається парламентська коаліція на чолі з Прем’єр–міністром, то в опозиційності проющенківських «нашоукраїнців» до «антикризової» більшості й уряду Януковича принаймні була логіка. Відтоді й без того нездорова українська політика остаточно захворіла на шизофренію, і тепер ми маємо значно химерніший витвір її збоченої фантазії: опозиціонера... на посаді Прем’єр–міністра. Без жартів: керівник уряду, лідер коаліції та найбільшої в ній і другої за величиною в парламенті фракції на повному серйозі заявляє про свій перехід в опозицію. При цьому з прем’єрським портфелем Юлія Тимошенко, звісно, розлучатися не збирається.

«Я готова піти... але не дочекаєтеся!»

Щоправда, минулої п’ятниці, виступаючи в ефірі програми «ШустерLive» на телеканалі «Україна», Юлія Володимирівна спершу заявила, що готова піти у відставку. Якщо у Верховній Раді виникне нова коаліція і запропонує на керівництво Кабміном іншу людину. «Я готова в час кризи — якщо скажуть: «Цей Прем’єр — краще», — я готова встати і підтримати (цю кандидатуру)», — сказала Тимошенко.

Перед цим вона закликала подати у відставку Президента — через девальвацію гривні. Очільниця уряду розкрила підступний «політичний план»: «Це коли країна доводиться до дефолту, коли за день на кілька гривень «роняють» курс, коли заявляють, що всі банки доведені до межі, ввести пряме президентське правління через введення надзвичайного стану». «Я хочу сказати: поки я живу, дихаю і буду при владі, хоч фактично і в опозиції до них, красивих і гарних, я цього не допущу, — запевнила Тимошенко й емоційно наголосила: — Президент країни, який сьогодні працює, щоб було чим гірше, тим краще, і заробляє на біді людей, має піти у відставку завтра, разом з головою Нацбанку».

А вже за годину–другу лідерка БЮТ, яка цього разу була не в «корпоративному» білому, а в чорному (жакетик від якогось модного «Луї Віттона» їй дуже личив), не менш емоційно спростувала свою попередню готовність піти з посади. «Якщо навіть мені стане дуже важко і я захочу залишити це все і піти відпочивати, чого я ніколи, до речі, не зроблю, я не можу це зробити... — розпалилася леді Ю, нагадавши, що навіть якщо її відправлять у відставку, вона залишиться виконуючим обов’язки Прем’єра до обрання нового уряду. — Я хочу наголосити — я роблю все, що можу робити на своїй посаді. Ми все, від «А» до «Я», розуміємо, знаємо, робимо. У нас були такі випадки, коли прем’єри кидали папери і йшли — потім вони ставали президентами — але я не покину свій пост».

Юля «бібікатиме» в опозиції

Далі — більше. Укотре продемонструвавши неабияку обіз­наність із настроями реальних виборців, акумульованими у віртуальній інтернет–мережі (обізнаність, якої катастрофічно бракує тим, хто найбільше критикує Тимошенко), пані Юлія висловила намір... приєднатися до акцій протесту середнього класу. «Що стосується маніфесту малого і середнього бізнесу, де треба в клаксон посигналити під урядом, то я буду з ними сигналити», — рішуче заявила Тимошенко, зірвавши оплески прихильників у залі. Підібравши з підлоги щелепи, присутні журналісти зауважили, що акція–то розрахована якраз проти влади, а отже, і проти уряду, який «маніфестанти» жорстко критикують аж до наміру відправити у відставку. Прем’єр–міністр «не зрозуміла», знову запевнивши: «Що стосується підтримки середнього класу, то я стоятиму серед них і буду підтримувати всіма силами».

Але апофеоз прагнення не втратити народну любов іще був попереду. У суботу на брифінгу в Кабінеті Міністрів Юлія Тимошенко остаточно розставила всі крапки над «і»: «Я не хочу бути співучасником такої владної команди і саме тому я чітко заявляю, що я знаходжуся в опозиції до таких чиновників, якими є Президент України, голова НБУ, усе злочинне угруповання, яке їх сьогодні оточує, — заявила очільниця Кабміну. — І я буду разом із країною, разом із народом України і буду разом боротися за те, що б в Україні таких більше явищ просто не було». Принагідно колишня «богиня Помаранчевої революції» висловила жаль з того приводу, що «та людина, я маю на увазі Президента країни Ющенка, за якого я стояла на всіх помаранчевих майданах, агітувала і переконувала людей як за чесного і морального політика, а він сьогодні опустився до такого рівня, що навіть соромно називати його прізвище».

Про те, що подає у відставку з посади Прем’єр–міністра «слабка жінка» (цитата з ЮВТ), яка не хоче бути «співучасником такої владної команди», навіть не заїкнулася. Як слушно зауважив у своєму блозі журналіст «Української правди» Сергій Лещенко, «Юлія Тимошенко створила свій віртуальний світ, закони якого вона збирається насадити на всю Україну. Це світ, в якому Прем’єр–міністр може брати участь в акції проти самого себе. Це світ, де Прем’єр–міністр може йти в опозицію до Президента, при цьому розуміючи, що без його підпису вона не правомочна як глава уряду. Це світ, де на критику на свою адресу вона не відповідає по суті, а намагається навісити на опонента ярлик «зрадника». Це світ, де телеглядачів чотири роки поспіль можна годувати ботвинням із розряду «я хотіла, але мені не дали», та ще й зривати оплески залу»...