Годувати свою армію

Солдату на кухні не місце

Закупка, підвезення та зберігання продуктів, приготування їжі, утримання їдалень, включаючи оплату за енергоносії та комунальні послуги, сьогодні не належать до повсяк­денних турбот командирів військових частин. Цим займаються компанії, які, вигравши відповідні тендери, працюють на основі договорів із Міністерством оборони.

Важко навіть уявити, що було б, якби в згаданій кризовій ситуації армія, крім вирішення питання про фінансування, змушена була б займатися ще й пошуком продуктів, їх підвезенням тощо. І це в умовах інфляції та стрімкого зростання цін!

Однак стійкість до криз, спровокованих високопоставленими прихильниками професійної (але голодної?) армії, — не єдина перевага нової системи харчування військовослужбовців.

Залучення цивільних структур на солдатські кухні дозволило відводити більше часу для військової та професійної підготовки. Крім того, за рахунок скорочення штатної чисельності підрозділів забезпечення вдалося збільшити чисельність бойових підрозділів. А значить — підвищити обороноздатність країни.

З точки ж зору пересічного солдата, головна перевага полягає в тому, що їжа стала смачнішою і більш поживною. Про це свідчать результати опитувань військовослужбовців.

Важливо й те, що нова система набагато раціональніша в економічному плані. Якщо раніше під час складання бюджетів загальна вартість харчування «розкидалась» по різних статтях (закупівля продоволь­ства, обладнання, посуду, утримання їдалень та складів, послуги перевезення тощо), то зараз вона сконцентрована в одній статті.

Палиці в колеса

Саме тому дещо дивною виглядає теза, підтримувана деякими посадовцями Міністерства фінансів. Згідно з нею, нова система харчування дорожча від старої. До такого висновку можна дійти хіба що в результаті співставлення вартості продовольства в бюджетах кількарічної давності та вартості всіх продуктів і робіт у бюджетах двох останніх років.

Утім, про повернення до радянських зразків мріють не тільки в Мінфіні. З’ясувалось, що деякі командири військових частин значно комфортніше почували себе як «зав­госпи», аніж як організатори бойової і теоретичної підготовки: воно й простіше, і прибутковіше...

Тривалий час проблемою була й робота деяких фірм, що годували солдат. У їхній роботі неодноразово виявлялись технологічні порушення, нехтування санітарно–гігієнічними нормами, використання неякісних продуктів, фіксувались випадки зменшення порцій. Такий підхід до справи (і до страви) не просто завдавав шкоди здоров’ю військовослужбовців, а й дискредитував усю нову систему харчового забезпечення армії.

Департаменту державних закупівель та ресурсного забезпечення МО довелось докласти чимало зусиль для наведення порядку на цій ділянці роботи. Довелось навіть застосувати вкрай жорсткі заходи. Так, з двома компаніями — ТОВ «Ганна–Марія» та Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військторг» — було розірвано договори. Окрім названих вище порушень, ці дві фірми «допрацювались» до випадків тяжкого отруєння військовослужбовців.

Харчування — це стратегія

Станом на кінець року Департаменту вдалося добитись від суб’єктів господарювання ретельнішого виконання договірних зобов’язань. Зараз на порядку денному — створення цілісної системи продовольчого забезпечення Збройних сил.

Зокрема, в Департаменті держзакупівель планують удосконалити систему тендерного відбору. Замість щорічних конкурсів там пропонують перейти до практики укладання довгострокових інвестиційних договорів про закупівлю послуг харчування. Цей крок має стати потужним стимулом для суб’єктів господарювання до інвестування у матеріально–технічну базу військових частин. Це вкрай необхідно, адже більшість солдатських кухонь та їдалень перебувають у не найкращому стані.

Крім того, Департамент працює над удосконаленням системи контролю за якістю харчування, розробляє типову розкладку продуктів для всіх виконавців послуг харчування.

Стратегічне значення має ініціатива зі створення запасів продовольства тривалого зберігання. Маючи такі запаси, армія отримає додатковий ресурс мобільності. Адже, скажімо, під час ліквідації наслідків стихійного лиха в західних областях країни, де військові брали активну участь, налагодити регулярне харчування солдатів було не так уже й просто. Та й від чергових «бюджетних сюрпризів» наше військо не застраховане...

Ще один стратегічний напрямок — зниження собівартості послуг і розширення за цей рахунок асортименту і калорійності солдатського харчування.

Підсумовуючи сказане, можемо впевнено стверджувати, що прогодувати свою армію Україна зможе. Навіть у нелегкі кризові часи. Нова система харчування військовослужбовців показала свою життєздатність та ефективність. І ламати її, повертаючись до радянських зразків (та ще й на тлі економічних проблем, які переживає країна), було б нераціонально, дорого й безвідповідально.

На прикладі впровадження нової системи харчування Міністерство оборони та Збройні сили довели: ефективні реформи в армії можливі. Біда тільки в тому, що в разі збереження тенденції до фінансування армії за залишковим принципом знову доведеться економити на озброєнні. Але це вже питання до політиків та урядовців.