Безпечна прогулянка темним кварталом

Дайте ж нам когось побити!

Останнім часом братам Кличкам дедалі важче знаходити собі гідних суперників, і це дає їхнім недоброзичливцям привід називати українців «несправжніми» чемпіонами. Утім, сумніватися в домінуванні Володимира та Віталія у суперважкому дивізіоні не випадає — нині вони й самі з радістю кинулися б на будь–кого, хто демонструє яскравий бокс. Але таких наразі важко знайти.

Американець Хасім Рахман, який минулої суботи вийшов на ринг проти Кличка–молодшого, вважає причиною такого «застою» надмірну комерціалізацію спорту. «Навколо — суцільні бізнес–проекти, а не боксери. Ці хлопці зі своїми промоутерами вже розписали плани на два–три роки вперед, прибрали з нього всі ризики й просто заробляють гроші», — критично висловився екс–чемпіон світу.

Тож доводиться нашим зіркам вигадувати додатковий антураж навколо боїв, аби публіка смакувала не лише перипетії боїв, а й навколоспортивні події. У випадку з Рахманом далеко ходити не довелося. Ще не забулися справи 2005 року, коли американець мав битися з Віталієм Кличком за титул чемпіона світу за версією WBC. Тоді старший із братів через травми тричі переносив дуель і врешті змушений був оголосити про відхід від боксу.

Хасім тоді сказав на адресу українця багато зайвих слів, не обтяжених джентльменською етикою. Він таки свого досяг і отримав пояс найкращого боксера WBC. Але носив той ремінь недовго — влітку 2006–го темношкірий американець програв білому Олегу Маскаєву, тоді ще також американцю. Лише згодом уродженець Казахстана прийняв російське громадянство, аби надати нашим північно–східним сусідам підстави пишатися власним чемпіоном.

До честі Рахмана треба визнати, що він не покотився сходами донизу, як це часто трапляється з колишніми чемпіонами. Відтоді він виграв чотири поєдинки, а ще один завершився без оголошення підсумку — в сутичці з Джеймсом Тоні Рахман отримав розтин брови, й лікарі не дозволили йому одразу повернутися на ринг. Таким чином 36–річний боксер на прізвисько Скеля знову підійшов до чемпіонського бою.

Минула слава не нокаутує

Результати зважування показали, що американець важив на 4 кг більше за Володю. При цьому наш боксер «затягнув» майже на два кіло більше, ніж улітку під час попереднього двобою з Томпсоном. Але всі ці розклади залишилися за рингом, коли в суботу ввечері в Мангеймі український Сталевий Молот почав свою роботу на «Сап арені».

Лише в першому раунді Рахман спробував битися з чемпіоном на рівних. Але після обміну пробними джебами лівою рукою Кличко дістав суперника лівим боковим і провів пару небезуспішних атак правою рукою. Володі вигідно було «обробляти» Хасіма на відстані, а коли той намагався зблизитися, наривався на зустрічні кулаки. Підсідання й ухиляння не допомагали американцеві — свіжості йому вочевидь бракувало.

Не бачачи очікуваної «рубки», в третьому раунді глядачі почали свистіти. Темношкірий боєць страждав під ударами українця, але іншої надії, ніж на один вдалий удар, у нього не було. Тому Рахман терпів удари біля канатів, як тренувальна груша.

Попри слова свого тренера Емануеля Стюарда про необхідність побоюватися потужного «пострілу», Володимир почувався розкуто й упевнено. Склалося враження, що він просто відчув спортивний інтерес, як саме завалити американця і в якому раунді. Нарешті в шостій трихвилинці досягла мети серія ударів Кличка лівицею, й Рахман упав. Але «мішень» вирішила підвестися й продовжити шоу для глядачів. Хоча навряд чи позиція Хасіма — стійкого олов’яного солдатика, який стоїчно приймає біля канатів удари в голову, — тягнула на героїчний вчинок.

Кличко не виглядав надто втомленим, і в той момент, коли у сьомому раунді пішов на чергову серію стусанів, а рефері в ринзі зупинив побиття. Спочатку Хасім із цим не погодився, але, думається, згодом радітиме, що зберіг собі трохи здоров’я.

І знову вибір

Таким чином Володя оформив 52–гу свою перемогу на професіональному ринзі (46–ту — дострокову) при трьох поразках і вдруге захистив титули найкращого за версіями WBO, IBF і ІВО. Тепер на Кличка–молодшого знову чекає доволі непроста проблема вибору наступного опо­нента.

Аби відібрати останній пояс, що не належить Клич­кам (а звання WBC — у Віталія), українцеві потрібно вийти на чемпіона WBA — росіянина Миколу Валуєва. Той 20 грудня труситиме пил із 47–річного американця Евандера Холіфілда. А є ще ж і «вічно травмований» узбек Руслан Чагаєв, чиє звання передали Валуєву.

Неординарною подією міг би стати двобій між двома українцями, адже першим номером рейтингу WBO є кримчанин Олександр Дмитренко. Але, схоже, Кличко–молодший надасть перевагу балакучому британцеві Девіду Хею, який надто вже ображає братів на словах. Варто б поставити його на місце — хоча б за те, що «діставав» братів на прес–конференції після бою з Рахманом, а ще раніше подав у пресу свій колаж із відірваною головою Володі.

А Віталій між тим продовжує «тероризувати» Леннокса Льюїса, аби той повернувся на ринг після п’яти з половиною років «пенсії». Депутат Київради відкрився, що британець наче й не проти, уже скидає зайву вагу й тренується, але вимагає за повернення 100 мільйонів доларів. Чим закінчаться перемовини всіх зацікавлених сторін, дізнаємося, швидше за все, вже в наступному році.