До Сфінкса і Гоголя

11.12.2008
До Сфінкса і Гоголя

Зимові розваги у Ворохті. (з сайту www.karpaty.net.ua)

Цьогоріч любителі мандрувати вперше заздрять «домосідам», які в затишній атмосфері «топчуть» олів’є перед телевізором на рідному дивані й п’ють вітчизняне ігристе — навіть під час кризи на таку забаву грошей точно вистачить. А якщо тягне за новими враженнями — тут уже сім разів подумаєш, бо і ціни кусаються, і навіть недалеке завтра вимальовується якимось непевним і тривожним. Та, як каже моя знайома, гарно думай — гарно буде. Якщо є бажання зустріти Новий рік у мандрах, його можна реалізувати, маючи будь–яке наповнення гаманця.

За вітаміном D до єгипетських пірамід

Психологи радять хоча б двічі на рік змінювати обстановку — і тоді життя видаватиметься не нудним, а барвистим. А фізіологи пояснюють «зашкалювання» депресій узимку тим, що в людей виснажуються запаси вітаміну гарного настрою — D3. І поповнити їх можна лише за допомогою сонячних променів.

Маючи вільних як мінімум тисяч чотири доларів, можна дозволити собі відкорковувати шампанське, наприклад, на острові Балі. Четвертину суми можна зекономити (а можна витратити і набагато більше), якщо вирушити в Об’єднані Арабські Емірати. Але для більшості наших туристів хітами «літнього» відпочинку взимку лишаються Єгипет і Туреччина.

«На Новий рік у Єгипет за 450 доларів, як зазначено у рекламі, ви не потрапите, — пояснює мені Тетяна, менеджер однієї з київських турфірм. — Ми пропонуємо тризірковий готель у Хургаді із системою харчування «все включено» за 1894 долари на двох за тиждень. Є ще чотиризірковий готель із невеликою територією з розміщенням у бунгало за 1866 доларів». Тетяна відразу ж уточнює, що єгипетські три зірки — це дуже скромні умови проживання. (А люди бувалі не радять узагалі погоджуватися на такі, бо навіть ласкаве сонце не зможе відновити гарний настрій після нікудишнього сервісу за чималі гроші). Мабуть, зрозумівши, що такі суми мене не задовольняють, менеджер додає, що за два тижні до Нового року ціни можуть знизитися. Щож, можна й почекати, бо для збору в гості до Сфінкса вистачить і кілька годин — щоб до аеропорту доїхати. Віза ж штампується після прибуття і коштує якихось 15 доларів.

«Тиждень у п’ятизірковому готелі в районі Кемер на двох, харчування «усе включено» — 1558 доларів. За новорічний банкет доведеться доплатити ще по 45 доларів», — радує мене інша Тетяна з іншої турфірми. Звичайно, у Туреччині на Новий рік у морі не покупаєшся (тільки у критих басейнах). Але для прогулянок, ознайомлення з історичними пам’ятками погода з температурою повітря 17—19 градусів значно комфортніша, ніж літня 40–градусна спека. До того ж і гори не за горами, можна на лижах хоч щодня кататися. Неподалік від Анталії, наприклад, є ліфт–підйомник, який за півгодини доправляє бажаючих на лижні траси.

У Туреччині взимку на узбережжі працюють в основному 5–зіркові готелі, кілька потужних «4 зірки». Тож потрапити в непристойні умови практично неможливо. Оскільки власники готелів розуміють, що взимку їхні гості навряд чи сидітимуть на одному місці біля моря, то й пропонують тільки сніданки або дворазове харчування (сніданок і вечеря). Зрозуміло, що це не здешевлює відпочинок узагалі, але не залишає нав’язливого відчуття даремно витрачених грошей.

З рішенням щодо берега турецького зволікати не варто. «Думаю, як і минулого року, ціни не падатимуть, — каже менеджер турфірми. — Не зважаючи на економічну кризу, ці тури розкуповують».

В Україні найбільше сонця на Новий рік у Криму. Біля Лівадійського палацу в затишку навіть можуть цвісти троянди, у парку Чаїр біля вілли Харакс (санаторій «Дніпро») — крокуси. Але температура повітря навряд чи підніметься вище 10 градусів тепла. Якщо просто зняти квартиру в Ялті (від 30 доларів за добу), то може вийти досить економний варіант відпочинку. Розміщення у санаторіях (взимку працюють теж тільки найкращі) і готелях обійдеться щонайменше гривень 400 у день. У закладах еліт–класу нижня цінова планка — 150—200 доларів за добу. Як ствер­джують експерти туристичного ринку, ажіотажу навколо місць у кримських закладах немає. До того ж, за повідомленнями кримських ЗМІ, індивідуальні клієнти і фірми масово відмовляються від своїх попередніх замовлень.

Кращі за гори лише гори

Переконаним лижникам до моря немає ніякого діла, вони молять Господа про сніг і підкуповують термобілизну, підбирають стильні окуляри, міряють нові шапочки, щоб тільки вихідні — і в гори. До Карпат можна добратися і без допомоги туристичних фірм — турбаз і приватних садиб, що приймають туристів у Славському, Буковелі чи сусідніх селах, уже предостатньо. (Їх можна легко знайти в інтернеті, ввівши ключові слова). Під Новий рік на вже розкручених карпатських курортах із досить пристойною інфраструктурою середні ціни за проживання становлять 250—300 гривень за добу.

Поєднувати свято й активний спосіб життя у Карпатах дешевше на старий Новий рік. Розміщення в будинках для гостей чи котеджах (4–5), організоване турфірмами з Києва, буде коштувати для однієї людини 90—120 гривень. Щоправда, проїзд, трансфер, харчування, прокат лижного інвентарю доведеться оплачувати додатково, тому зовсім маленькою сумою не обійтися. До того ж варто враховувати, що практично всі, хто бував у Карпатах, нарікають на завищені ціни у кафе, за проїзд на ГАЗиках–всюдиходах тощо.

Якщо ви хочете покататися на гірськолижних трасах Польщі, Словаччини чи Болгарії, варто поспішати оформ­ляти візи. Донедавна прийнятний для багатьох українців відпочинок у цих країнах за цінами починає перетворюватися на майже елітний. Навіть якщо поїздом доїхати до Львова, а потім автобусом до закордонних Татр і жити там у скромних двох–трьох зірках, тижневий бюджет буде становити не менше 400 євро, плюс харчування і витрати на підйомники та прокат лиж — не менше 300 євро. У Болгарії ціни за шість днів без харчування у двох зірках стартують від 600 євро. Звично дорогі австрійські, французькі, німецькі гірськолижні курорти доступні лише тим, хто може витратити мінімум дві–три тисячі євро.

Один із порівняно нових маршрутів — гірськолижні курорти Грузії. За даними Департаменту туризму цієї країни, минулого року кожні чотири лижники з п’яти на курорті Гудаурі були з України. Двомісний номер там коштує від 70 доларів за добу. Дешевші пропозиції на території колишньої основної тренувальної бази гірськолижної збірної СРСР — курорті Бакуріані — двомісне розміщення від 50 доларів. Столичні турфірми пропонують зустріти і Новий рік, і Різдво на Кавказі за системою «все включено» за суму від 1315 доларів на одну людину.

Ще один маршрут, що завойовує серця лижників... — Туреччина. На курорт Паландокен можуть відправлятися професіонали лижної справи, Улудаг з пологішими спусками підійде для сімейного відпочинку, Карталкая — для сноубордистів. Досить пристойний сервіс і помірна ціна — від 1000 доларів за 10 днів перебування у 5–зірковому готелі з харчуванням «все включено» приваблюють не лише українців, а й німців із французами.

Свій до свого по своє

Киянка Ольга Пінчук кілька років поспіль зустрічає Новий рік не вдома. Були з сім’єю та друзями у Ялті, Кракові, Москві. Минулого року вибрали... Миргород. «Звичайно, попередні маршрути були насиченішими, але зовсім не пошкодували, що вирішили подивитися, яка «Хорол–річка не та», — ділиться враженнями Ольга. Виїзд за межі великого міста, природа, містичність Гоголя, незначні відстані та демократична вартість поїздки — це, без сумніву, плюси. Вони змогли перекрити незіркові умови проживання у провінційному санаторії. А страви української кухні сім’я пані Ольги взагалі полюбляє.

Зараз Ольга, її чоловік і донька з друзями узгоджують нюанси зустрічі Нового року в Ужгороді. Проаналізувавши всі внутрішні маршрути, вирішили, що саме Закарпаття найконкурентніше за співвідношенням ціна–якість. Квартиру в Ужгороді можна знайти за 150 гривень за добу, почаювати одній людині з десертом у кафе — за 10 гривень. Якщо буде бажання, можна подивитися на Мукачівський замок і добратися до Карпат.

Уже розкрученими туристичними мекками в Україні є Львів, Чернігів, Чернівці, Ка­м’янець–Подільський, уманська Софіївка і дендропарк «Олек­сандрія» під Києвом. Турфірми пропонують поїздки у «найсолодше» місто Ізюм на Харківщині, екскурсії в Музей писанкарства в Коломиї і на фабрику ялинкових прикрас у село за 40 км від Києва — варіантів море. І не відмахуйтеся: грошей немає. Вартість квитків у львівські музеї — дві–три гривні, у Музей іграшок у Києві — п’ять гривень (пільговий — три) Звичайно, експонати останнього, приміром, виставлені у залах звичайної столичної школи і їх значно менше, ніж у мюнхенському чи празькому музеях іграшок. Але новорічна казка живе і тут.

ВЛАСНИЙ ДОСВІД

Колядувати будемо

Ірина ВОЛИЦЬКА, художній керівник і режисер театру «У кошику»:

— Ми, театр «У кошику», тільки–но повернулися із Польщі з Міжнародного конкурсу театрів одного актора, що проходив у Торуні й Варшаві. (Наша вистава за Шекспіром «Річард після Річарда» завоювала гран–прі). І найближчим часом нікуди не збираємося.

Мої мама і син живуть у Києві, я — у Львові. Тож на Новий рік ми у столиці, а на Різдво — у мене. Ватаги колядників, вертепників, обсипання пшеницею — це традиції, які на Західній Україні ніколи не переривалися. На цих усталених звичаях тримається наша духовність. Тож колядувати будемо.

Раніше, коли ще був живий В’ячеслав Максимович Чорновіл — мій вітчим, ми часто виїжджали у Карпати. Любили кататися на лижах у Славському, на Закарпатті.

 

Париж чужих не любить

Володимир ГРИШКО, соліст «Метрополітен–Опера» і Національної опери України:

— Новий рік — моє улюблене свято, воно завжди казкове. По–особливому ми з дружиною зустрічали 1998 рік. Завчасно замовили стіл на паризькому кораблі, що курсував Сеною. 31 грудня я у смокінгу, а Таня у вишуканій сукні й норковому манто сиділи на святковому кораблі, смакуючи шампанським із суницею. Але казка закінчується. О третій годині ночі всіх гостей просять залишити судно. На вулиці дуже холодно. Організатори свята не попередили, що можуть бути проблеми з транспортом, попередньо таксі ми — як і багато інших — не замовили. Тому, чекаючи першого поїзда, дами у дорогих манто і діамантах та їхні кавалери грілися біля входу у метрополітен, звідки йшло тепле повітря. Ми з дружиною вирішили не товпитися в очікуванні «дива», а продовжити романтичну зустріч Нового року. Пройшли пішки пів–Парижа, тільки на ранок добралися до готелю. Пішки стільки я ще ніколи не ходив, та з коханою готовий робити і не таке.

  • Дорогами Маямі

    Сконцентрувавши найбільше міжнародних банків та облаштувавши у своєму порту базу для найбiльших круїзних лайнерів світу, воно справляє враження пістрявого космопорту, в якому комфортно почуваються представники найнесподіваніших етносів і націй. >>

  • Острів скарбів

    ...Шрі-Ланка з’являється під крилом літака зненацька і нагадує згори зелений листок, що загубився серед смарагдово-синіх вод Індійського океану. Більша частина острова вкрита густими тропічними лісами, помережаними звивистими лініями численних ланкійських рік. >>

  • У надрах Оптимістичної

    На Поділлі серед природних феноменів більш відомі Дністровський каньйон та Подільські Товтри, які, за результатами iнтернет-опитування, потрапили до семи чудес природи України. Адже вони доступні погляду кожного. А про занурений у вічну темряву світ подільського карсту, масштаби якого важко піддаються уяві і який тільки частково відкрив свої таємниці, знає обмежене коло осіб. >>

  • Мандри без візи

    Якщо є бажання пізнавати щось нове, відсутність закордонного паспорта і кругленької суми не перепона. Святковим дивом може стати подорож в Україні. І необов’язково їхати у розрекламовані Львів, Чернівці, Ужгород чи Київ. Про нові маршрути і їх цікавинки розповiдають ведучі подорожніх рубрик на телеканалах Валерія Мікульська і Наталія Щука. >>

  • Для кого співають цикади

    Стереотипи — річ уперта: більшість вважає, що курортна Туреччина — то передусім Анталія. І весь прилеглий до неї південний регіон — Аланія, Кемер, Белек... Туди вітчизняні турфірми традиційно скеровують клієнтів, пропонуючи готелі на різні смаки, туди відправляють чартерні літаки. >>

  • Шляхом апостола Якова

    Ми йдемо по маршруту, прокладеному понад тисячоліття тому. На шляху — вимурувані з дикого каменю церкви, обнесені кріпосними стінами монастирі й замки феодалів, середньовічні притулки для пілігримів (альберге) і харчевні. А попереду, позаду — пілігрими, що йдуть в одному напрямку — до іспанського міста Сант-Яго де Компостела. >>