І жодного грама хімії!

Спершу парта, потім — грядка

Доказом популярності служить статистика: якщо п’ять–сім років тому органічним господарюванням займалось лише одне підприємство у Полтавській області, то тепер «природну» продукцію виробляють майже у чверті областей країни: в Одеській, Вінницькій, Закарпатській, Тернопільській, Хмельницькій та інших. Деякі виробники просто вимушені використовувати тільки чисту сировину, особливо під час виготовлення дитячого харчування. «Застосовувати «природну» технологію у виробництві починають певною мірою і через низку державних програм, які фінансуються з державного бюджету», — вважає заступник аграрного міністра. Існує, наприклад, програма стимулювання виробництва екологічно чистого молока для дитячого та дієтичного харчування. Затверджена програма розвитку українського села до 2015 року, в якій закладені певні механізми розвитку та підтримки органічного господарювання. Також є низка постанов, які регулюють використання генетично–модифікованих організмів та виробленої з них продукції.

А от профільний закон — про органічне виробництво — поки пройшов лише перше читання у Верховній Раді. «Відсутність цього закону відлякує потенційних «органічних» фермерів, — розказав «УМ» голова правління Асоціації учасників біовиробництва «БІОЛан Україна» Василь Пиндус. — Сподіваюсь, що вже наступного року закон працюватиме».

У міністерстві не приховують, що розібратися в органічному виробництві самотужки було досить складно. Тому розвиток «органічного руху» значною мірою здійснюються завдяки досвідченим колегам із–за кордону. «Шукаючи шляхи розвитку органічного сільського господарства, ми враховуємо європейський досвід, радячись у тому числі з проектом Інституту органічного сільського господарства Швейцарії (FiBL)», — зазначив Сергій Мельник. «Ми широко співпрацюємо з Україною. Спочатку це була співпраця в галузях сертифікації, становлення певних стандартів, органічного руху виробництва», — розказав представник швейцарського Інституту Урс Нігглі. — Адже необхідно було створити асоціації для органічних виробників, щоби вони могли захищати свої права та поширювали інформацію про органічне виробництво. Тож ми переймалися ще й освітою на рівні коледжів, щоб популяризувати знання та укріплювати цей рух».

Завдяки такому співробітництву в Україні з’явилась перша Асоціація учасників біовиробництва. «Ми побували у Швейцарії, побачили, як у них розвивається цей ринок, — розказує голова правління Асоціації. — Учасники вчаться самі й навчають усіх охочих фермерів вести господарство, не шкодячи природі».

Сапка у машині часу

Основна теза в навчанні — до ведення органічного господарювання підходити з розумом. Перехід до «природного» вирощування не вимагає колосальних витрат. Це, навпаки, повернення до витоків господарювання. Адже мільйони років землю ніхто не орав, не застосовував засобів захисту — і природа регулювала все сама. «Потрібно відродити ту екосистему, яка була багато років тому. Вона запрацює, і ви матимете якісну продукцію, а на додачу ще й захистите ґрунти від ерозії, відновите здорове навколишнє середовище», — запевняє Василь Пиндус. Однак варто передбачити складнощі з перехідним періодом, адже продукція, вироблена в перший–другий рік, є лише умовно органічною. Крім того, потрібні певні кошти та технологія вирощування.

Отже, не поспішайте відразу бігти на поле. Насамперед фермерові треба пройти навчання, поспілкуватися з експертами, фермерами, що займаються «органікою» вже не перший рік. «У принципі — це не просте завдання, технологію треба вивчати», — переконаний голова Асоціації «БІОЛан Україна». — Бо вона має низку секретів, без опанування яких нічого не вийде».

Так, у сівозміні використовують значну частину бобових. «Вони здатні накопичувати азот, поліпшуючи таким чином структуру ґрунтів», — розкриває таємницю експерт. Також є відповідні нюанси застосування засобів захисту, дозволених для виробництва (в асоціації саме працюють над їхнім повним переліком). У основі засобів — нехімічні елементи, які дозволяють боротися зі шкідниками. «Нехімічні засоби коштуватимуть не дорожче за традиційні», — переконує він.

Варто пам’ятати, що органічне виробництво передбачає не тільки відмову від хімічних добрив, пестицидів та дотримання певної сівозміни. «Технологія також включає і покращення плодючості ґрунтів завдяки природним факторам, і переробку відходів виробництва на добрива, і систему контролю розповсюдження шкідників і хвороб», — додає директор інституту FiBL.

Містка ніша для українського фермера

Крім великої кількості зацікавлених фермерів, щороку збільшується й кількість людей, які усвідомлюють необхідність екологічності, природності та корисності продукції. «У Києві ми маємо спеціаліста з маркетингу, який вивчає питання попиту такої продукції у громадян. Дослідження показали, що ніша органічної продукції ще не заповнена», — відзначив Василь Пиндус. Тож зараз в Асоціації працюють над забезпеченням ринку збуту — таким чином утворимо ланцюжок від виробника до супермаркету. «Якщо цей механізм буде відпрацьовано, то більше фермерів захочуть приєднатися до нас», — впевнений він.

«Займатись органічним виробництвом із кожним роком усе вигідніше, а громадянам усе більше хочеться споживати екологічно чисту, багату на калорії та поживні елементи продукцію, яка сприяє здоров’ю та продовженню життя», — підсумовує заступник аграрного міністра.

І вигода тут ще й економічна. Зараз у Західній Європі, США та Канаді споживання органічної продукції збільшується швидкими темпами — незважаючи на кризу. Водночас її виробництво не встигає за попитом. І ця «вилка» щороку збільшується. «За таких умов Україна має досить хороші перспективи вирощування та експорту органічних продуктів», — підказує Урс Нігглі. А отже, вітчизняний фермер отримає ще одну можливість вигідно збувати власну продукцію.