У туристичній галузі піар — чи не найголовніше: чим більше людей розповідатимуть іншим людям про неймовірні замки, каньйони, ландшафти, незвичайний пісок чи химерні дерева, чим більше інтелектуальних нашарувань накладеться на те чи інше місце, тим популярнішим воно буде в людській свідомості. Скажімо, екскурсія в туніський Карфаген з точки зору подивитися — нецікава взагалі. Як сказав Катон–старший, «Карфаген має бути зруйнований», так римляни і зробили. І сіллю руїни потрусили, щоб земля не родила. Від пунічного Карфагена тільки місце торгового порту збереглося, а від римського — частина терм. Але могутня міфологія, художній образ Карфагена творить дива.

Вузькоколійку «Антонівка–Зарічне», яка з’єднує Володимирецький та Зарічненський райони Рівненської області, почали будувати в 1905 році. Призначена вона була для перевезення лісу та сільськогосподарської продукції. У Першу світову війну по ній доставляли боєприпаси до укріплень Третьої ударної армії, що розміщувалися понад річками Стир і Прип’ять. Діяла вона і за панування Польщі. Під час Другої світової війни колію було зруйновано, але, оцінивши її стратегічне значення, у післявоєнні роки вузькоколійку відремонтували і використовували для лісозаготівельних потреб. У зв’язку з відсутністю доріг у поліській глибинці залізницю почали використовувати й для пасажирських перевезень. Перший пасажирський поїздок було пущено у 1955 році й доїжджав він із Антонівки до села Локниці, і лише в 1962 році залізничну колію дотягли до Зарічного. Знадобилося ще п’ять років, щоб по найдовшій у Європі діючій вузькоколійці почали бігати пасажирські вагони за графіком.