Vip-персони — у vip-камери

      Наприкінці минулого тижня прес-служба білоруського президента оприлюднила інформацію про останні відставки й арешти, найгучніший з яких — голови Національної державної телерадіокомпанії Єгора Рибакова, «найвірнішого з вірних», одного з фаворитів Лукашенка. Падіння Рибакова не пророкували навіть найсміливіші аналітики.

      Як і у випадку з недавно заарештованою керуючою справами президента Галиною Журавковою, офіційна інформація починається зі слів: «У п'ятницю пообіді Генеральний прокурор Віктор Шейман з'явився з доповіддю до президента...». Знаменно, до речі, що і Шейман, і Рибаков — люди 1994 року, стовпи того самого почту перших соратників Лукашенка, який і зробив свого часу настільки неймовірного короля. Однак із президентського кабінету Віктор Шейман вийшов з указом про відлучення  Рибакова від посади й усним «добром» Лукашенка на вжиття найсуворіших заходів щодо свого фаворита.

            На Білоруському телебаченні звістка про арешт головного телевізійного ідеолога пролунала, наче грім серед ясного неба. Хоча ретельні спостерігачі помітили, що хмари над Єгором Рибаковим почали скупчуватися наприкінці осені, коли Комітет держконтролю почав перевірку діяльності наближених до президента структур. Тоді проти Рибакова було накопано чимало компромату. По-перше, говорилося про хабарництво Рибакова в лобіюванні інтересів приватних компаній. По-друге, про закупівлю техніки за свідомо завищеними цінами. По-третє, портфель замовлень на розміщення реклами Рибаков передав лише одній компанії, цілком відмовившись від виготовлення власних відеороликів, на чому державне телебачення, за найприблизнішими підрахунками, втратило близько 1,5 млрд. доларів.

      Утім восени всю цю «компру» було заморожено. Складається враження, що Рибакову дали отямитися. Однак на початку січня, напевно, щось сталося, позаяк голова держтелебачення узяв чи то тривалу відпустку, чи то лікарняний. Саме за його відсутності прес-секретар президента Наталія Петкевич  і заступник голови адміністрації президента Олег Пролесковський, головний державний «цензор», відповідальний за якість ідеології, провели дивну «зустріч з колективом». Схоже, що Рибакову в такий спосіб вручили «чорну мітку». І вже через кілька годин після арешту ця парочка знову з'явилася в офісі телебачення — вони приїхали, як було сказано, «заспокоїти людей» і повідомити, що до колективу існує лише одна претензія — він став останнім часом занадто музично-розважальним.

      Сам Рибаков напередодні арешту всі сили кинув на судовий позов з незалежною газетою «Народна Воля» і телезіркою Елеонорою Езерською, а також на підготовку ще низки позовів до різних видань і журналістів зі звинуваченнями у публікаціях про його діяльність, що завдали втрат його здоров'ю.

      На захист Рибакова після арешту не висловився ніхто — занадто велика була ненависть до молодого провідника політичної «фабрики зірок» (себто, власне, однієї зірки — Олександра Лукашенка). Вік Єгора Рибакова з перших днів його кар'єрного росту був образливим для «ветеранів» (арештованому голові національної телерадіокомпанії — 32 роки). Тим часом божевільна кар'єра Рибакова стала всього лише особистою подякою Лукашенка за активну підтримку на перших президентських виборах у 1994 році. Тоді Рибаков, який після закінчення Могильовського педінституту за фахом «Білоруська мова і література» працював у регіональній газеті «Могилевські відомості», став, по суті, особистим журналістом кандидата Лукашенка. З приходом «бацьки» до влади національну телекомпанію очолив спершу Григорій Кисіль, редактор горезвісних «Могильовських новин», а потім і сам Рибаков. Доти Єгор устиг побувати провідним спеціалістом управління суспільно-політичної інформації адміністрації президента.

      Торік Рибаков примудрився потрапити в європейську пресу — вона з подивом розписувала розкішне дозвілля головного телевізійника маленької Білорусі на останньому кінофестивалі в Канні. Можливо, відповідь на запитання «За які гроші?» спливе під час слідства, яке, зокрема,буде вивчати й угоди Рибакова з приватною фірмою «Валідія», в якої НДТРК закуповувала закордонні фільми і телепередачі.

      При обшуку на роботі і вдома у Рибакова знайшли близько мільйона доларів готівкою. Говорять, що на одній з останніх нарад у президента хтось із високопоставлених «силовиків» сказав, що можна миритися з усім, але не з тим, що голова НГТРК змагався у рівні життя із зірками світового кіно. Утім сьогодні щодо арешту Рибакова доречно питати не «за що?», а «чому саме сьогодні»? Виступаючи із телезверненням до народу щодо ситуації з припиненням постачання російського газу, Лукашенко торкнувся й арешту свого фаворита. Він, зокрема, сказав, що, мовляв, якщо хтось думає, що люди, яких він підняв «із грязі в князі», недоторканні для закону — той помиляється,  далі заговорив про корупцію.

Тіна ПАЛИНСЬКА.

Мінськ.