Оборона від невидимого зла

23.10.2008
Оборона від невидимого зла

Микола Кравченко біля первинного еталону одиниці об’ємної активності радону. (Фото автора.)

У більшості українців слово «радіація» асоціюється переважно з Чорнобилем. Це не зовсім правильно. Радіоактивні елементи і до аварії на атомній станції були невід’ємною складовою навколишнього середовища, оскільки вони є безпосереднім продуктом природного розпаду таких корисних копалин, як уран, радій, торій, актиній. Інша річ, що промислове використання тієї ж уранової руди і поява у наших будинках сучасної техніки непомірно посилюють радіаційний фон, підриваючи наше здоров’я. Де українці можуть «нахапатися» зайвого опромінення? Хто контролює безпечність медичних рентген–апаратів? Чи існує зв’язок між газовою плитою у квартирі та раком легенів? Як звести до мінімуму згубний вплив невидимого зла? Відповіді на ці запитання «УМ» шукала в харківських дослідників.

 

Апарат працює десять років? На пенсію!

Співробітники харківського ННЦ «Інститут метрологія» на замовлення Державного комітету ядерної безпеки України перевірили всі рентгенівські апарати області й дійшли дуже невтішного висновку. Виявляється, майже 80 відсотків цих приладів уже відпрацювали свій термін і можуть завдавати шкоди людському здоров’ю. Медики власними зусиллями спробували подовжити життя половині цих апаратів, замінивши старі рентгенівські трубки на нові, але, за великим рахунком, це не рятує ситуацію. Згідно з нормами, такі апарати повинні служити не більше десяти років. Працюючи довше (як це відбувається в рентген–кабінетах практично по всій Україні), обладнання випромінює більше, ніж дозволений один рентген на годину. Відповідно, пацієнти з переломом ноги чи іншим захворюванням, яке вимагає декілька разів робити знімок, ризикують отримати нікому не потрібне радіаційне навантаження.

Мешканцям обласного центру пощастило трохи більше. У Харкові з застарілою технікою працюють близько 40 відсотків рентгенівських кабінетів. Мерія частково профінансувала їхнє технічне оновлення. До того ж, городяни мають вибір за рахунок приватних клінік, де, як правило, використовуються нові цифрові прилади. Отримана доза опромінення на них у три–чотири, а іноді і в десятки разів менша.

Але, схоже, і в сільських районах ситуація невдовзі може змінитися на краще. Як розповів «УМ» начальник Наукового центру метрології іонізуючого випромінювання ядерних констант, кандидат фізико–математичних наук Микола Кравченко, дер­жавні органи управління невипадково ініціювали перевірку технічного стану рентгенівських кабінетів. В Україні вже створено чотири центри, які протягом наступного року видаватимуть ліцензії діагностичним відділенням — на основі отриманих даних. І ті кабінети, де обладнання не відповідає радіологічним нормам, просто не отримають дозволу на подальше ведення медичної практики. Водночас у стінах Міністерства охорони здоров’я, за словами пана Кравченка, вже народжується програма оновлення рентгенівської техніки. Правда, про конкретні терміни її реалізації говорити зарано.

Аби перевірити діагностичні прилади на предмет благонадійності, харківські метрологи створили пересувну лабораторію, оснащену зменшеними копіями Державного первинного еталону одиниць поглиненої дози і потужності поглиненої дози рентгенівського і гамма–випромінювання. Сам «еталон» залишається на території лінійно — геодезичного полігону ННЦ «Інститут метрології», розташованого в селищі Липці. У цей віддалений від міського шуму куточок привозять для звірки всі вітчизняні прилади, які визначають рівень радіації.

Де радон знайшов шпарину...

А втім, за словами фахівців, біди від проблемного рентгену — дрібниця в порівнянні зі шкодою, яку завдає всьому живому природний і техногенний радіаційний фон. Це те невидиме зло, яке супроводжує людину впродовж усього життя, спричиняючи немало хвороб. Йдеться, в першу чергу, про газ радон, який утворюється під час розпаду багатьох корисних копалин, а потім усіма можливими шляхами піднімається з надр Землі на поверхню. У місці, де він знайшов для себе шпаринку, у жодному разі не можна зводити житло. Адже радон, потрапивши в людський організм, уражає імунітет, дихальні шляхи і органи, ослаблені хронічними недугами. А ще радон може спричинити лейкемію та рак легенів — усе залежить від дози, тривалості контакту й особливостей організму.

Явище радіоактивності було відкрите французьким вченим Анрі Беккерелем у далекому XIX столітті, але в Україні на радонову проблему серйозно звернули увагу лише десять років тому. За словами Миколи Кравченка, саме тоді в нас вийшов указ, який зобов’язав будівельні компанії перевіряти земельні ділянки на предмет радонової активності. Тобто можна припустити, що підступний газ точно не підриває здоров’я мешканців лише тих будинків, які були зведені після 1998 року. За решту ніхто поручитися не може, оскільки «радонову» перевірку в Україні можна замовити санітарним службам лише в індивідуальному порядку, оплативши цю послугу з власного гаманця.

За точністю роботи радонометрів стежать хранителі Державного первинного еталону одиниці об’ємної активності радону, який теж зберігається на липецькому полігоні. Сьогодні сюди не заростає доріжка — згідно з новими правиламм, перевірку повинні проходити не лише земельні ділянки, виділені під будівництво, а й усі будматеріали. Суворо контролюється наразі й благонадійність медичних приладів, які використовують під час радонової терапії. За словами фахівців, цей газ відіграє в житті людей двояку роль. З одного боку — отрута, з іншого — незамінний «лікар» тяжких хвороб шкіри та слизових оболонок. Усе залежить від дози.

Після радону до поля зору харківських метрологів потрапив не менш небезпечний газ торон. Він теж постійно виходить із надр Землі, вважається не менш шкідливим, але з незрозумілих причин цією проблемою в Україні ніхто особливо не переймався. Сьогодні у нас є лише близько 600 приладів, які вимірюють рівень забруднення тороном повітря і немає жодного еталону, який би визначав точність їхньої роботи. Аби виправити цю ситуацію, харківські метрологи вже взялися за створення Державного еталону торону. А заразом — почали працювати над розробкою еталону, який вимірюватиме наявність радіоактивних часток поблизу атомних станцій. Бо європейські країни постійно скаржаться на те, що з труб наших АЕ вилітає в повітря чимало радіаційного бруду...

«Для того, щоб атомників змусити замінити фільтри і відрегулювати цей процес, я маю приїхати на станцію і виміряти рівень забруднення навколишнього середовища. Без таких доказів боротися з ними практично неможливо, навіть якщо Європа волає «пробі», — каже Микола Кравченко.

«Мирний» атом боїться петрушки

Повністю сховатися від радіації в Україні практично неможливо, але захистити себе від додаткового променевого навантаження — наш прямий обов’язок. Для цього варто дотримуватися елементарних правил безпеки. Тобто відвідувати діагностичні відділення з радіаційним паспортом на руках і вимагати, аби медики неодмінно вказали отриману вами дозу опромінення. Якщо немає гострої потреби, не варто відвідувати флюорографічні та рентгенівські кабінети частіше, ніж один раз на рік. Окрім того, не бажано робити рентген дітям до 15 років, вагітним жінкам і матерям, які годують малюків груддю.

До речі, перед тим, як показати своє диво техніки, схоронене від людського ока у підвалі «еталонного» центру, головний хранитель вимірювального приладу Микола Кравченко запропонував журналістам захисні сто грамів коньячно–трав’яного настою. Мовляв, кращих ліків від згубного впливу радіації не знайдеш. Причому «гастрономічну» тему у випадку зі «страшилкою» про негативний вплив рентгенівських апаратів можна продовжувати далі. Виявляється, «мирний» атом боїться спеціальної дієти. Фахівці кажуть, що перед походом до діагностичного кабінету можна з’їсти трохи цибулі й петрушки, а після — випити чарчину сухого червоного вина або екстракту виноградних кісточок. Не зайвими будуть шматок свинини, морква, буряк, волоські горіхи, банани, червоні помідори, оливки та зелений чай. Небажані наслідки рентгенівського навантаження допоможуть компенсувати також вітаміни А, С та Е, які виконують роль антиоксидантів короткої дії.

Щодо радонової небезпеки, то її уникнути непросто. Цей газ непомітно присутній скрізь — у ґрунті, повітрі, воді, навіть у блакитному паливі побутових пічок. Тому лікарі рекомендують тримати відчиненою квартирку на кухні й провітрювати приміщення після кожного приготування їжі на газовій плиті. Провітрювати треба також усі кімнати. Річ у тім, що радон і продукти його розпаду випромінюють досить небезпечні альфа–частки, які руйнують живі клітини. Прилипаючи до мікроскопічних пилинок, вони створюють радіоактивний аерозоль, який ми вдихаємо. Значні дози цієї «отрути» можуть викликати рак легенів та лейкемію. Тому, влаштовуючи щоденно як мінімум двадцятихвилинний протяг у квартирі, можна уникнути серйозних проблем.

Якщо вам пощастило поселитися в будинку, під фундаментом якого немає радонової оази, слід переконатися в тому, що будівельники виявилися порядними до кінця і не замурували пригоршню радіаційного піску чи щебеню в бетонні плити квартирних стін. Постійний головний біль і слабкість без видимої на те причини, до речі, можуть свідчити про те, що з вашими панелями таки не все гаразд. У таких випадках, за словами Миколи Кравченка, треба негайно викликати співробітників СЕС, знайти небезпечну ділянку і якнайшвидше її видалити.