«9 березня» посеред осені

21.10.2008
«9 березня» посеред осені

Ультранаціоналісти на марші, міліція за роботою. (Фото з блогу users.livejournal.com/_yoko_.)

Бійка зі спецпідрозділами міліції в стилі 9 березня 2001 року і майже півтори сотні затриманих — такий підсумок дуже неоднозначної політичної акції, що відбулася в Києві в суботу.

Близько 400 радикалів та ультраправих націоналістичних активістів — представники організації «Патріот України», незареєстрованої Української національно–трудової партії, партії «Братство» тощо — пройшли маршем по вулиці Володимирській, нібито відзначаючи річницю створення УПА. Майже всі «патріоти» — в камуфляжних уніформах та берцах (важких армійських черевиках). Частина, крім прапорів, мала обладунок у вигляді залізних армійських шоломів та дерев’яних щитів із перехрещеними літерами I та N («Ідея нації»). Чимало хлопців з УНТП — в берцах і підкачаних джинсах. У деяких — прізвиська на кшталт прізвищ діячів Третього рейху.

 

По головній вулиці — в берцах

Зовнішній вигляд пересічного учасника маршу з УНТП вартий опису насамперед через те, що таким чином у Європі, а віднедавна й у нас одягаються расисти–скінхеди. Тож не має викликати подиву той факт, що учасники акції, скандуючи гасла, раз у раз «викидали зіги» — здіймали руки у фашистському вітанні. Ці радикали виступають передусім проти темношкірих мігрантів, підтримуючи «арійську расу» (зокрема й росіян), послуговуються у спілкуванні переважно російською мовою, а минулої суботи вирішили виступити на підтримку ветеранів Української повстанської армії. «На мове свет клином не сошелся — есть другие проблемы и другие идентификаторы... Навчіть мавпу «мовою» розмовляти — і що, вона вже українець?» — каже типовий представник такого руху.

Напередодні «наці» озвучили план — пройти по Хрещатику до пам’ятника Леніну, дехто висловлював намір «звалити» монумент вождеві світового пролетаріату. З огляду на цю погрозу в центрі зібралася група прихильників комуністичної ідеї. Марш ультраправих був легітимним: заявка подана, судової заборони — немає. Тому викликають подив дії міліції: численні «космонавти» ГУ МВС у м. Києві — в шоломах, бронежилетах та щитках, із кийками й газовими балончиками — супроводжували колону вздовж вулиці Володимирської, але перекрили шлях на розі з Ірининською, біля будинку СБУ.

«Міліція бреше!»

Формальна підстава для застосування правоохоронцями сили, озвучена речниками МВС, — зміна маршруту прохо­дження колони, що не було узгоджено з владою. Таке обґрунтування виглядає дуже сумнівним. Скидається на те, що озброєна міліція прагнула «розім’ятися» на радикалах за будь–якого розвитку подій. До акції готувалися в посиленому режимі — недарма на кожного ультраправого демонстранта припадав не менш як один «вихователь».

У хід пішли не тільки гумові палиці та носаки, а й сльозогінний газ, чого в Києві не траплялося вже досить давно. Під «роздачу» потрапили й випадкові попутники, й перехожі, і дівчата, і журналісти. До автозаків «пакували» без розбору — викручували руки, тягли за волосся, видирали пальцями очі. Частина радикалів вступила у сутичку, але сили були нерівними. Найзатятіших демон­странтів скинули в купу серед вулиці й оточили, неслухняних били ногами.

Показово, що міліція не говорить про політичну орієнтацію учасників маршу, натомість апелює лише до формальних порушень правопорядку з їхнього боку. У прес–релізах МВС було поширено відомості про те, що маніфестанти атакували правоохоронців із палицями, відтак аж 22 міліціоненери потрапили до шпиталю з діагнозом «отруєння невідомим газом», крім того, 16 із них мають тілесні ушкодження. «Це брехня, що учасники маршу нападали на ментів із кийками, — зазначає свідок подій, націоналістка Ольга Худецька. — Єдина зброя демон­странтів — кілька щитів, які не призначені для нападу. І про газ міліція теж бреше. Газ, незважаючи на всі інструкції, був застосований самими ментами в натовпі, під час сум’яття, внаслідок чого вони потруїли не тільки учасників акції, а й своїх же. А потім дані про цих отруєних використали для виправдання невиправдано жорстоких дій міліції і пояснення нападу на законну акцію».

За фактом суботніх подій на Во­лодимирській у ГУ МВС столиці в неділю порушили кримінальну справу за фактом дій вісьмох учасників демонстрації (ч. 3 ст. 296 Кримінального кодексу — «хуліганство, здійснене проти представників влади»). Решта затриманих — за різними даними, від 135 до 139 — притягуються до відповідальності за адміністративні правопорушення, майже всі вони вже вийшли з–за ґрат райвідділів міліції. За деякими даними, у відділках декого з затриманих били. В одного хлопця — серйозна травма хребта.

Відозва «традиційних» націоналістів

При цьому лідери київських міських організацій ОУН, Конгресу українських націоналістів, УНА–УНСО, ВО «Тризуб», Української партії, Молодіжного націоналістичного конгресу, Центру національного відродження ім. Степана Бандери та об’єднання «Українська справа» підписали спільну заяву, в якій назвали суботній марш радикалів «політичною провокацією», спрямованою «проти організованого націоналістичного руху й Української держави в цілому».

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>