«Майор» під ліжком президента

Французький тижневик Le Point подав сенсаційні таємні записи екс–розвідника Іва Бертрана з пікантними подробицями з приватного життя президента Ніколя Саркозі та інших представників французької політичної еліти. Публікація мала у Франції той же ефект, що у нас плівки майора Мельниченка. Впродовж цього тижня записи Бертрана залюбки смакувала вся європейська преса. 63–річний нині Ів Бертран очолював французьку розвідку Renseignements Generaux упродовж 12 років, поки 2004 року його не відправив у відставку тодішній міністр внутрішніх справ Франції Ніколя Саркозі. І мав за що, бо з уривків із 23 написаних від руки щоденників, які оприлюднив Le Point, більшість компромату «зазирає» і в теперішнє життя президента Франції.

Бертран шпигував за більшістю представників політичної еліти, але з 1995 року за таємним наказом тодішнього президента Франції Жака Ширака особливу увагу зосередив саме на Саркозі (той проходить у щоденнику шпигуна під прізвиськом Сарко). Ширак мав дві вагомі причини почати стежити за своїм донедавна улюбленим учнем та співробітником. По–перше, з державних міркувань, бо під час президентської виборчої кампанії 1995 року Сарко повернувся спиною до Ширака, котрий, як–не–як, багато років був патроном молодого політика і «вивів його в люди». По–друге, з особистих міркувань, бо одружений Сарко мав любовний роман з донькою Ширака — Клод, але невдовзі покинув її.

Іва Бертрана не звинувачують у «зливанні» компромату в мас–медіа. Схильний до інтриг та підозріливий Саркозі сам накликав біду, коли на початку цього року заявив: Бертран та екс–прем’єр Домінік де Вільпен плетуть проти нього змову, звинувачуючи президента в отриманні хабара за продаж Тайваню військового корабля. Ця угода погіршила відносини між Китаєм та Францією. Поліція провела обшуки в будинках обох колишніх держслужбовців і виявила в оселі Бертрана згадані вище таємні щоденники.

ЗМІ подають лише частину записів Бертрана, вилучивши те, що може нашкодити безпеці країни. Але навіть надруковане не посприяє іміджу Франції. Часопис назвав ці записки «шокуючою подорожжю під спідницю Французької Республіки». З нотаток головного шпигуна країни можна зробити однозначний висновок, що Жак Ширак, використовуючи таємні служби, намагався попередити прихід до влади Ніколя Саркозі.

Дві сторінки нотаток присвячені любовній афері Саркозі кінця 80–х років, коли він зраджував своїй першій дружині Марі–Домінік із дружиною свого приятеля Сесилією Сіганер, з якою таки обвінчався 1996 року. Деякі подробиці зради чоловіка Марі–Домінік викрила сама — поділилася ними з приятелькою у телефонній розмові, яку, звичайно ж, прослуховували люди Іва Бертрана. Щоб у дружини не було жодних сумнівів стосовно зради чоловіка, нишпорки надіслали їй конверт без підпису з відповідними доказами.

Друга дружина Саркозі — Сесилія — поплатилася за те, що розбила його шлюб із Марі–Домінік, оскільки Ніколя зраджував і їй, про що також свідчать нотатки розвідки. Сарко віддавав перевагу дружинам своїх друзів та співробітників. Чотири роки тому він мав любовний роман із дружиною політика, який тепер є міністром в його уряді. Прізвище міністра–рогоносця не подають з етичних міркувань.

У записах ідеться не лише про любовні романи теперішнього президента. У записі від 2002 року значиться: «Саркозі будує собі віллу поблизу Сартровіля. Використовує комунальну будівельну техніку з Нейлі. Задарма і з використанням праці нелегалів».

Зі шпигунських записів випливає, що Жак Ширак використовував розвідку для вирішення своїх приватних проблем, зокрема для захисту дружини Бернадетт, котра колекціонувала дамські сумочки з такою ж пристрастю, як британська королева капелюшки, тому стала об’єктом висміювання в сатиричній ляльковій телепрограмі Бруно Гаччіо. Спецслужби намагалися звинуватити коміка Гаччіо в причетності до наркоторгівлі, але він помітив стеження і не дав можливості підкинути наркотики.

Ів Бертран вів досьє і на свого «першопрестольного замовника». Так, 2003 року записав у своєму щоденнику: «Ширак відбув до Канади на операцію з підтяжки шкіри обличчя».

Коментуючи появу брудних щоденників у ЗМІ, Ів Бертран зазначив: «Це нормально, коли глава розвідки добре поінформований про події на ранніх стадіях їх розвитку. Я занотовував про приватне життя політиків не так уже й багато, а коли й робив це, то винятково для захисту членів уряду».