«Уродіна»

09.10.2008

Коли коханий чоловік не відповідає тобі взаємністю, «ситуацію слід відпустити». Знайома фраза? Одна–єдина мозкова звивина редакторів жіночих журналів радить чинити саме так. Відпустити, простити і шукати щастя з іншим. Цікаво, а чи можна екстраполювати дану схему на стосунки зі своєю країною? Припустимо, є шоста (чи двадцять шоста) частина суші, яку ніяк не вдається закохати в себе. Ти вже й так, і сяк — б’єшся як риба об лід — а толку ніякого. За твоє ж жито тебе ще й бито. Причому в буквальному розумінні слова.

Це я до ситуації з будівельним конфліктом на вулиці Первомайського — там голомозі «бєспрєдєльщікі» напали на тих, хто протестував проти руйнування частини Київської фортеці. Не розбираючи, де паства, а де медіа–пастирі, злі дяді віддухопелили ще й журналістів. Кореспонденту «Коммєрсанта» зламали руку. Сильно побили фотокора УНІАН. Інші також дістали і в хвіст і в гриву. У 2000–2001 такий випадок (саме в частині нападу на журналістів) був би величезним скандалом. «Україна молода» написала би про це статтю, і невдовзі прес–служба МВС вже обривала б телефони — зі спробами пояснити, чому міліція просто стояла та дивилась, як б’ють медійників. Неприємно, але факт: навіть при Кучмі силові відомства намагалися зайвий раз не «драконити» пресу. Не скажу: захищати, але принаймні не надто налаштовувати проти себе.

Сутички під фортецею були першою темою, об яку я «спіткнулась», вийшовши з відпустки. Скажу чесно: повертатись не хотілося. Подруга, втомившись від мого ниття, запропонувала психоаналіз: що саме відлякує від роботи? «Розумієш, — кажу, — щодня через думки валить лавина негативу. Якщо нікого не побили, то, значить, ціни підвищили». «Гаразд, — відповідає вона. — Але хоч щось хороше таки є?». Я замислилась і не знайшла нічого хорошого. Ні, десь у Києві, звісно, триває і мистецьке життя: кіно, театри, виставки — все це, слава тобі, Господи, на місці. Поки що. Та якщо говорити про мою парафію — київську політику та економіку — то нічого хорошого. Повний нуль. Кругле, як дірка від бублика, зеро.

Депресивній країні — депресивну пресу. З постійним очікуванням нових бід і зниженим вмістом ендорфінів. Хочеться написати про щось душевне, але приводу для цього нема. Якщо, звісно, не займатись міфотворенням. Газети в Україні — це такий колодязь, над яким раз у раз нахиляється противна фізіономія і смачно туди плює. У підсумку пишемо про те, що плаває на поверхні. Тож питання не в тому, чи любимо ми свою роботу. Питання в тому, чи любимо ми свою країну. І не треба казати, що ця любов додається як бонус до нашої ДНК уже в момент зачаття. Хоча, буває, звісно, по–всякому. Просто дуже хочеться взаємності. Щоб не було, як у пісні Шевчука: «Родина... Пусть кричат: «Уродина»! А она нам нравится, хоть и не красавица...».

Не треба себе обманювати: «уродіна» — вона «уродіна» і є... Бо якщо в країні нема війни та цензури, журналістам не повинні ламати руки. Принаймні — не серед білого дня і просто неба. Бандити мусять ховатися по темних кутках (а ще краще — сидіти в тюрмі, як нам було обіцяно), а не нападати з арматурою на медійників на очах у правоохоронців, які длубаються собі в носі чи в дупі. Бо інакше з нашою «красавіцей» — щось явно не те. Ми її, звісно, не покинемо. Тобто не «відпустимо». Просто любитимемо пропорційно до того, скільки вкладає в нас вона. Хоча розписуватись за всіх я, безумовно, не маю права. Любов — справа приватна. Я б сказала навіть — інтимна...

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>