Ось і знову ми на порозі Великого посту. ЗМІ, ніби змовившись, подають повідомлення про цю подію як про чергову політичну кампанію. Поверхові журналісти вихоплюють з різних джерел цитати, беруть інтерв'ю в ченців і підносять усе це як вимогу самого Бога про найсуворіше утримання від масної їжі. Часто те, що приписує статут монастиря, нав'язують суспільству як програму дій від Сиропусної неділі до Великодня.
Митрополит УАПЦ Василь Липківський у минулому столітті й патріарх Димитрій уже в наш час висловлювалися за те, щоб реформувати деякі церковні приписи, пом'якшити піст для вірних. Те, що належить виконувати монахам, необов'язково і не слід робити людям, зайнятим тяжкою фізичною працею, навчанням чи враженим тілесним недугом. Підміна великого і важливого для християнина духовного очищення і морального вдосконалення вимогами лише обмеження в їжі — то звичайне фарисейство, яке засуджував сам Спаситель. Церква розглядає піст як стримання, уміння володіти собою, перемагати в собі зло, обмежувати нижчі тілесні потреби задля очищення, піднесення душі. «А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони-бо змінюють обличчя своє, щоб бачили люди, що постять вони. А ти, коли постиш, намасти голову свою, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні», — заповідав Ісус Христос. Щоправда, Він навчав про те, що бувають такі гріхи, такі злі сили, коли піст і молитва — єдиний засіб для перемоги над ними. Постові церковні співи також промовляють нам, що піст — це уникнення усякого зла, стримання язика, позбавлення гніву, хтивих бажань, наклепів, брехні, пересудів...
Наразі ми вступили у рік президентських виборчих перегонів і є свідками того, як люди, які називають себе політичною, економічною, військовою елітою, які вважають себе провідниками народу і сідають по праву руку від найвищих церковних ієрархів, не мають стримання ані в їжі, ані в слові. Вони й самі відверто зізнаються, що політика — то брудна справа, але з головою занурюються в той бруд.
Саме така «еліта» вперше прийняла Державний бюджет на 2004 рік без обговорення, а потім переконувала себе і всю країну в тому, що 205 гривень мінімальної зарплати більше від 237. Така еліта не хоче пошарудіти рукою в своєму повному мішку з грішми, а лізе в порожню кишеню до народу, підвищуючи ціни на хліб, ліки, комунальні послуги, проїзд у транспорті, українську книжку і газету, знищує податками сільського господаря, малий і середній бізнес, руйнує каральними органами підприємства конкурентів і політичних суперників.
Чи зупинить від гріха таку «еліту» Великий піст? Гадаю, це питання риторичне. На щастя, перед Богом кожний відповідатиме за власні гріхи особисто. Тому не переймаймося злими вчинками «еліти», не уподібнюймося фарисеям, які самі не увійдуть до Царства Небесного й інших не пускають. У нас є чіткий орієнтир у житейських штормах, лиховісній темряві — Христос — світло, що й у темряві світить. Не змішуймо забобони, випадкові звичаї, невірство — з вірою! Вона, Святе письмо, церковна наука, а також щире каяття і молитва, роздуми на самоті підкажуть, як відбути випробувальний термін Великого посту, як очистити душу й тіло, приготувати їх до радісної зустрічі Світлого Христового Воскресіння.
Юрій БОЙКО,
народний депутат України, настоятель церкви Бориса і Гліба УАПЦ.
Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>
«УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>
Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>
Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>
На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>
Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>
