Він грає так, як хоче. Є піаністи, якi грають так, як можуть — зазвичай швидко й голосно, бравурно й патетично. Є піаністи, які грають так, як треба — правильно, відповідно до усталених традицій чи банальних очікувань слухачів. Наум Штаркман грає так, як хоче, тому що має на це право. Право, забезпечене унікальним концертним досвідом, прекрасною піаністичною школою, безпосередністю відчуття та справжністю таланту. До своїх програм Штаркман включає найскладнішу (не у технічному, а в емоційному та стильовому відношеннях) музику — Моцарта, Шопена, Чайковського. Не боїться виконувати загальновідоме, популярну класику — навіть таку, як «Місячна соната» Бетховена чи фортепіанна транскрипція «Серенади» Шуберта. Багато грає свого улюбленого Шопена — композитора, життя якого знає буквально по днях...

Так сказав британський дитячий ілюстратор Патрік Бенсон і був абсолютно правий. Малеча любить свої книжки не лише через добрий і казковий зміст, а й завдяки захоплюючим картинкам до них. Самі малюнки сучасних англійських ілюстраторів можна побачити на виставці «Чарівний олівець» у Британській Раді. Експозицію із 60 робіт 13 найпопулярніших художників укладав «магістр іллюстрації» Квентін Блейк. Лауреат багатьох премій, зокрема і премії Ганса Християна Андерсена, відгукнувся про експозицію: «Виставка припаде до смаку і малим, і старим, і всім, хто перебуває на цікавому відрізку життя поміж ними».

У Київському академічному театрі драми і комедії Володимир Горянський працює з 1990 року. До цього він «служив» (у всіх значеннях) у Севастопольському театрі Чорноморського флоту ім. Лавреньова (1980—1983) та Дніпропетровському драматичному театрі ім. Горького (1983—1989). До того ж закінчив факультет «сучасних театральних директорів та адміністраторів», а точніше — ОПУ, у Київському університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого. «Володимир Горянський обдарований та розумний актор», — саме так про нього колись висловився художній керівник-директор Театру на Лівому березі, народний артист України, народний артист Росії Едуард Митницький, і запропонував зіграти роль Гітлера у виставі «Майн Кампф» Д.Таборі. З появою Горянського «лівобережна» трупа поповнилася талановитим трагікомедійним актором, який тонко відчуває стилістику вистави, вміє працювати над малюнком ролі, заданим режисером, не боїться імпровізувати, вносити свої пропозиції щодо трактування майбутнього образу, схильний до самостійної роботи над роллю. За час роботи в театрі Горянський зіграв і головні, й епізодичні ролі у виставах багатьох режисерів. Серед них: Гітлер у «Майн Кампф» Таборі, Голутвін у «Я вам потрібен, панове!» Островського, Передонов у виставі «Кручений біс» за Сологубом, Подкольосін в «Одруженні» Гоголя, Мессір Ніча у «Комедії про принадність гріха» Макіавеллі, Степан у «Чарівниці» Карпенка-Карого та ін. До речі, тандем актора Володимира Горянського та режисера Юрія Одинокого витримав уже три зіркові вистави — «Комедія про принадність гріха» Макіавеллі, «Кручений біс» Сологуба та «Одруження» Гоголя.