Відомий актор мріє про недосяжний острів

21.02.2004
Відомий актор мріє про недосяжний острів

      У Київському академічному театрі драми і комедії Володимир Горянський працює з 1990 року. До цього він «служив» (у всіх значеннях) у Севастопольському театрі Чорноморського флоту ім. Лавреньова (1980—1983) та Дніпропетровському драматичному театрі ім. Горького (1983—1989). До того ж закінчив факультет «сучасних театральних директорів та адміністраторів», а точніше — ОПУ, у Київському університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого. «Володимир Горянський обдарований та розумний актор», — саме так про нього колись висловився художній керівник-директор Театру на Лівому березі, народний артист України, народний артист Росії Едуард Митницький, і запропонував зіграти роль Гітлера у виставі «Майн Кампф» Д.Таборі. З появою Горянського «лівобережна» трупа поповнилася талановитим трагікомедійним актором, який тонко відчуває стилістику вистави, вміє працювати над малюнком ролі, заданим режисером, не боїться імпровізувати, вносити свої пропозиції щодо трактування майбутнього образу, схильний до самостійної роботи над роллю. За час роботи в театрі Горянський зіграв і головні, й епізодичні ролі у виставах багатьох режисерів. Серед них: Гітлер у «Майн Кампф» Таборі, Голутвін у «Я вам потрібен, панове!» Островського, Передонов у виставі «Кручений біс» за Сологубом, Подкольосін в «Одруженні» Гоголя, Мессір Ніча у «Комедії про принадність гріха» Макіавеллі, Степан у «Чарівниці» Карпенка-Карого та ін. До речі, тандем актора Володимира Горянського та режисера Юрія Одинокого витримав уже три зіркові вистави — «Комедія про принадність гріха» Макіавеллі, «Кручений біс» Сологуба та «Одруження» Гоголя. Актор має велику кількість різноманітних нагород та премій, він є лауреатом «Колеса фортуни», Національної премії «Людина року», неодноразовим лауреатом премії «Київська пектораль». Горянський багато знімається в кіно та телесеріалах — «День народження Буржуя», «Мерседес тікає від погоні», «Візьмемо все на себе», «Ніч запитань», «Дух землі», «Завтра буде завтра», «Даша Васильєва: любителька приватного розшуку», «Під дахами великого міста», «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Попелюшка», «Одруження Фігаро», «Дантисти теж плачуть»... А широку популярність йому принесли роль Кості-психіатра в телесеріалі «День народження Буржуя» і реклама горілки «Старий друже».

      У жінках він цінує вміння кохати. У чоловіках — цільність. Вважає, що зараз мало цільних людей, мало людей з відчуттям власної гідності й тих, хто цінує гідність інших...

      Його життя насичене подіями. Роботи вистачає, вистачило б часу. Недавно Володимир Горянський став татусем — у серпні минулого року його дружина народила донечку Марію.

      — Володю, ти взагалі відчуваєш свій вік?

      — Ні... Абсолютно ні... І в творчому, і в життєвому плані. До цих років ти вже відчуваєш смак життя. Тільки зараз починаєш розбиратися, хто чого вартий. Ти розумієш, чого ти бажаєш, чітко прагнеш мети, знаєш як її досягнути...

      — У тебе є життєве кредо?

      — Для мене життя — це постійне відкриття: відкриття себе, оточуючих, світу, природи... З кожним віковим обертом починається нова частина життя. В людях, яких знаєш багато років, ти відкриваєш щось нове. Вік — це можливість більше бачити, більше відкривати, розширювати світ для себе.

      — На мій погляд, тобі властиве радісне сприйняття життя, вміння вибачати образи, не пам'ятати зла, бути сильнішим за обставини.

      — Я просто живу...

      — Горянський працює в театрі, знімається в кіно, виступає на телебаченні, його прізвище постійно миготить у газетах... А є якесь бажання, не будемо називати це мрією, але метою, яка для тебе найголовніша?

      — Будь-який актор мріє про свій театр, свою виставу, це я точно можу сказати. Кожен актор хоче мати свій театр. Комусь вдається «сколотити» антрепризу, комусь вдається «ужитись» у театрі, він почуває в цьому театрі себе комфортно, комусь вдається відкрити свою студію... Я би хотів у майбутньому відкрити свій театр. Артисти присвячують театрові життя.

      — Що для тебе на даному етапі найголовніше, найцінніше?

      — Моя сім'я, близькі, рідні люди. Нехай це банально. Але банальні речі стають істиною. Банальність — це істина, яка набридла своєю правильністю. Це — істина, і це — безперечно.

      — Як завжди, твої плани?

      — Зараз знімається двосерійний художній фільм «Ігри дорослих дівчат». Знімають його росіяни. Також недавно закінчилася робота над озвучуванням фільму «Казанова мимоволі». Сподіваюсь, що картина вийде на екрани до Міжнародного жіночого дня як подарунок всім жінкам. З останніх проектів — це «Дух землі», новорічні проекти. У театрі нова робота з молодим режисером Андрієм Білоусом над п'єсою Ейба Берроуза «Квітка кактуса». А взагалі хочу зробити свій творчий вечір, на якому можна було б представити не тільки уривки, монологи з відомих вистав, а й романси, вірші, хочеться діалогу з глядачами. Хочеться зробити вечір-спектакль.

      — А що б ти хотів, щоб тобі подарували на день народження?

      — Гарно було б поїхати з родиною на тиждень і про все забути. Відпочити на якомусь недосяжному для метушні острові. Влаштувати собі цей відпочинок, попри все...