Гірше не буде?
Ще б трохи, і зараз ми б говорили не про газ і про воду: Леоніда Черновецького в черговий раз навідала муза перебудови і він надумав був скорочувати в Києві кількість районів. З десяти до п’яти. Зайве й казати, що це була б повна катастрофа. Свого часу багато говорили про негативні наслідки відмови від чотирнадцяти районів на користь десяти, тож неможливо собі навіть уявити, що сталося б із містом (зокрема, з його судовою системою), якщо б цей план вдалося реалізувати. Подейкують, що Черновецькому перед початком президентської кампанії потрібні стовідсотково «свої» глави районів, а довіряти він може буцімто лише половині. І це тоді, коли в голові Леоніда Михайловича повільно, але неухильно визріває думка самому спробувати сили у боротьбі за президентське крісло. Утім, хоч президентські вибори є темою «вічнозеленою», зараз вони — дещо не на часі. Просто зауважимо, що в окремі несподівані рішення можуть мати так само несподівані підстави.
А тепер стосовно газу нашого насущного. Київрада дозволила продаж 1 мільйона 614 тисяч 144 акцій «Київгазу», 178 мільйонів 748 тисяч 500 акцій «Київводоканалу», 75 мільйонів 997 тисяч 940 акцій закритого акціонерного товариства «Хліб Києва» та численних акцій інших підприємств. Як окремий лот виставлені акції «Київспецтрансу» — підприємства, що займається вивозом сміття зі столичних вулиць. З молотка піде також частина акцій «Інституту розвитку людини», Міжнародного університету «Україна» та 59 відсотків акцій газети «Столиця». Всі згадані пакети будуть реалізовані шляхом проведення аукціонів, пообіцяв секретар Київради Олесь Довгий.
«УМ» уже зазначала, що не треба бути видатним економістом, аби зрозуміти: продаж підприємств, які надають населенню найнеобхідніші комунальні послуги, неминуче призведе до подорожчання цих послуг. Бо якщо від вивозу сміття теоретично ще можна відмовитись (і жити по вуха в бруді, що для Києва не новина, адже в деяких мікрорайонах сміття не прибирають і так), то без газу і води — і не туди і не сюди — така от невесела рима... Утім депутат Київради від Блоку Тимошенко Олександр Бригинець не вважає ситуацію критичною, хоч і зазначає, що сам особисто не голосував за відповідне рішення Київради. «Київська влада і київська громада повинні або контролювати свої підприємства, або не витрачати безліч бюджетних грошей на утримання підприємств, які де–факто є приватними. Найбільша помилка полягала в тому, що їх узагалі почали приватизувати. А відтак довели до такого стану, коли міський бюджет постійно їх обслуговує, а прибутки від цього отримують їхні власники».
«Київгаз» і «Київводоканал», роз’яснює Бригинець, «давно вже не є комунальними». Акції, які будуть продані згідно з рішенням Київради, належали столичній громаді, але громада, згідно зі статутом, не може змінити керівників цих підприємств, а, отже, не може й впливати на їхню діяльність. Це означає, що підприємства можуть «творити», що їм заманеться — зумисне чи «випадково» збанкрутувати або запустити в хід інші чинники, що впливають на подорожчання комунальних послуг. Аби це зупинити, Київрада й вирішила продати міську частку акцій «Київгазу» і «Київводоканалу», каже депутат. Правильно це чи ні? Головне, що рішення Київради ще не є остаточним, додає він. Як імовірний варіант розглядається і реприватизація цих підприємств — розмови про це ведуться постійно, тривають вони й нині.
Що ж до підняття тарифів, то, «безумовно, ціни будуть підвищуватися. Бо ринок є ринок, і є ціни на газ, які зростають, але дуже важливо, аби бюджетні гроші витрачались не на підтримку збиткових підприємств, а на субсидії малозабезпеченим громадянам. Тому гроші, які вивільняться, будуть скеровані на допомогу киянам, які можуть відчути серйозні втрати від підвищення тарифів. Хочу ще зауважити, що самостійно підприємства не можуть підвищити ціни на свої послуги — цей момент обов’язково буде узгоджений з КМДА. Тобто вплив Черновецького на всі ці процеси залишається, і як він себе поведе — це ми ще побачимо, але стрибки тарифів не залежать безпосередньо від форми власності підприємства», — зазначає Бригинець.
«Золота» київська осінь
Те, що Черновецький безпосередньо керуватиме цінами на комунальні послуги, не надто втішає киян. Отже, підсумуємо сказане: коли акції низки столичних підприємств будуть продані, вони виставлять нові розцінки за надання своїх послуг. При цьому з 1 вересня цього року ціни на газ для населення по всій Україні зростуть і так. Згідно з рішенням Національної комісії регулювання електроенергетики, громадяни, що мають газові лічильники, платитимуть за блакитне паливо на 13–14 відсотків більше — остаточну ціну при цьому визначатиме щорічний об’єм споживання природного газу.
Приємного мало, тим паче що Київ і так час від часу «накривають» хвилі подорожчання. Зайве казати й про те, як неухильно зростає вартість житла: в середньому з початку року ціна одного столичного «квадрату» підвищилася на 8,82 відсотка (первинний ринок житла). На вторинному ринку столичні помешкання ще більше «підскочили» у ціні — на 14,21 відсотка. Це якщо казати про купівлю житла. Орендарям також живеться зовсім не солодко: витрати на винаймання однокімнатної квартири в Києві підвищились на 16,15 відсотка, оренда «двушки» подорожчала на 11,66, а трикімнатної квартири — на вісім відсотків.
Подорожчав і хліб — у середньому на 60—90 відсотків. Хоч би як не пояснювала міська влада киянам, що ситуація в столиці стала парадоксальною, бо хліб виявився дешевшим за борошно, легше від цього нікому не стало. Після двох років стримування вартості хліба цього літа ціни таки «відпустили»: батон «Нива» став коштувати 2,3 гривні (замість 1,4), хліб «Український» — 3,16 гривні (замість 1,64), хліб «Пшеничний» — 2,68 (проти колишньої ціни у 1,6 гривні).
Зрештою, з березня суттєво подорожчали і столичні «маршрутки»: деякі приплюсували до звичної ціни від 25 до 50 копійок, пояснюючи такий крок підвищенням ціни на бензин. Кияни відзначили навіть те, що інфляція вплинула і на справи церковні: віднедавна відправи в храмах (молебні, вінчання, хрещення тощо) коштують більше, ніж раніше. Приміром, заупокійна молитва з однієї гривні подорожчала до семи (подекуди — навіть до тринадцяти), а вінчання — відповідно — зі 160 до 350—400 гривень. Навіть свічки, що продають у церквах, і ті зросли в ціні: за ті, що коштували 50 копійок, тепер доведеться віддати щонайменше гривню. Святі отці пояснюють такі мирські неподобства просто: зростає оренда землі, дорожчають комунальні послуги і піднімаються тарифи на... бензин (це має значення, коли ті ж таки свічки для парафії не виробляють безпосередньо на місці, а доставляють з інших регіонів України).
У підсумку Київ займає все вищі й вищі сходинки у «хіт–параді» найдорожчих міст планети. Так, за даними американської консалтингової компанії Mercer, українська столиця посідає 42 місце в рейтингу зі 143 «коштовних» міст світу. Але й це ще не кінець історії. Бо згадавши «маршрутки», ми ще жодним словом не прохопились про комунальний транспорт. Необхідність підняти тарифи на проїзд у метро, тролейбусах, автобусах і трамваях мусується постійно. Київський метрополітен уже закладає власні вагони, аби бодай якось протриматися на плаву. Дивлячись, як зростають ціни у приватних перевізників, комунальники вимагають негайного перегляду міських тарифів. Цифри називають різні: від пропозиції продавати талончики по 75 копійок до більш радикального подорожчання проїзду — 1,5—2 гривень.
Перед початком четвергового засідання Київради чутки про те, що відповідна постанова вже внесена в порядок денний, дуже хвилювали громадськість. Проте міські депутати й не планували переглядати вартість проїзду. Поки що не планували. У подальшому їм, очевидно, буде важко втриматися від непопулярних кроків. Адже на підвищенні ціни в три рази наполягає директор «Київпастрансу» Микола Ламбуцький, а директор метрополітену Петро Мірошников, виступаючи перед членами постійної комісії Київради з транспорту і зв’язку, майже переконав своїх візаві, що далі ситуація з нинішніми цінами на проїзд тривати не може.
Словом, ударів по гаманцю середньостатистичний киянин мусить очікувати звідусіль. Як у казці Джанні Родарі про Цибуліно, скоро ми, мабуть, платитимемо ще й за повітря, яким дихаємо. Тож насолоджуймося ним зараз — поки від «виробника» воно надходить задарма.
