День Незалежності мав би демонструвати те, як далеко ми відійшли від радянського життя (або хоча б прагнемо цього), проте парад на честь цього свята засвідчував подекуди ще не втрачену єдність «демократичного» сьогодні й тоталітарного вчора. Виходить, що святкування Незалежності лише виявило повну незалежність від часу «совкового» духу в Україні.
У столичному кінотеатрі «Київ» 23 серпня відбулася презентація фільму Олеся Янчука «Владика Андрей» про унікальну постать — Андрея Шептицького. З четвертого вересня стрічка вийде у прокат по всій Україні. Підготовлено 30 фільмокопій. У Києві «Владику Андрея» показуватимуть у семи кращих кінотеатрах міста.
«Років 25 тому я подивився фільм режисера Віктора Івченка «Іванна», де Шептицький показаний дуже негативно, — розповідає співавтор сценарію фільму «Владика Андрей» Михайло Шаєвич. — Коли Олесь Янчук запропонував мені написати сценарій і я познайомився з матеріалами, то зрозумів, наскільки була спотворена інформація про цю постать. Захотілося зробити фільм, який торкався б людської душі». Отож в одному з перших епізодів фільму малий Роман Шептицький із матір’ю молиться у храмі. На мить хлопчик ніби переноситься в інший світ. Мати каже: «Це ти був у руках Бога». Опісля весь народ український був у руках владики Андрея як Божого посередника.
24 серпня у Свято–Софійському соборі Патріарх Філарет виголосив Молитву на День Незалежності України, де, зокрема, сказано: «Владико, Господи Боже наш, Джерело життя і безсмертя, Творче всього видимого і невидимого, Ти кожному народу визначив місце його поселення; Ти, Господи, дав українському народу багаті і родючі землі, просвітив його світлом Євангелія Христового через нашого просвітителя Святого і великого князя Володимира, дарував йому мудрих правителів — Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха та інших — великих святителів Іларіона і Петра Могилу.
Військовий парад із нагоди Дня Незалежності відбувся не лише на столичному Хрещатику, а й на центральному майдані Одеси — Куликовому полі. Урочистим маршем пройшли в парадних строях по бруківці майдану воїни найкращих військових з’єднань Південного оперативного командування, зокрема 28–ї окремої механізованої і 79–ї окремої аеромобільної бригад, 5–го Повітряного корпусу «Південь», Державної прикордонної служби, Західної військово–морської бази ВМС, Міністерства з надзвичайних ситуацій, внутрішніх військ.
Сім років Хрещатиком не рухалися танки та модерні бронетранспортери навіть із такої шанованої оказії, як свято Незалежності України. Ще кілька років до того над Хрещатиком не літали винищувачі (від шоу військової авіації над столицею та й над іншими містами відмовилися після Скнилівської трагедії). Таким чином демонструвалося, що радянські зразки віншування головного державного свята — демонстрація військової могутності — особливо з огляду на оборонну доктрину і, чесно скажемо, не вельми багатий бюджет, не підходять сучасній Україні. Та настала нова доба. І військовий парад провели. З небаченим доти розмахом. Головною вулицею країни ніжно прокотилися танки — взуті у спеціальні «черевики», аби не псувати асфальт зі свіжою дорожньою розміткою. Усі в країні сущі і поза нею так тим більше мусили бачити: нам є чим захищатися. А військовий оркестр виконав пісню, теж свіжу, написану, схоже, в останні тижні — «Нам є що захищати»...
