Свято без шоку

27.08.2008
Свято без шоку

Ірина Шапошникова: «Дитинство після 1 вересня не закінчується. Важливо, аби батьки це розуміли». (Фото автора.)

Модні ранці, парадна форма, зворушливі банти і стильні зачіски... «Перший раз у перший клас», безумовно, не тільки запам’ятовується на все життя, а й викликає цілий спектр різноманітних емоцій у малюка, який ще вчора безтурботно бавився в пісочниці і «досліджував» калюжі, а нині має опановувати непросту науку спілкування з однокласниками та вчителями, призвичаюватися до нового режиму дня і разом із шкільною формою приміряти новий соціальний статус — «учень». І щоб ці яскраві емоції органічно перейшли в спокійне і зважене русло шкільних буднів, батькам, як і вчителям, не можна забувати про деякі «золоті» правила.

 

Шість факультативів? Без фанатизму!

Психологи і педагоги визначають готовність дитини до школи насамперед тим, наскільки вона бажає йти до навчального закладу, а також певними параметрами інтелектуальної, соціальної та психофізіологічної зрілості дівчинки чи хлопчика. І для того, аби дитина, переживши ажіотаж 1 вересня, могла підтримувати в собі його нас­трій бодай до моменту переходу в середню школу, необхідні спільні зусилля — і сім’ї, і громадськості, і, звичайно, школи. Ірина Шапошникова, викладач кафедри педагогіки і психології Національного педуніверситету ім. Драгоманова, наголошує: багато в цій ситуації залежить від батьків, адже насамперед вони готують дитину до школи. Пані Ірина також радить мамам і татам бути пильними, особливо впродовж першого періоду навчання. Якщо раптом після того, як мине адаптаційний період (а це перші два–три тижні), батьки помічають, що в дитини виникли проблеми зі здоров’ям: погіршився сон, втрачається апетит, треба відразу ж звертатися до шкільного психолога, лікаря. І тут уже, зазначає пані Ірина, потрібне колегіальне рішення педколективу — чи залишати дитину далі в школі.

Хоча, як зазначають медики, серед дітей є такі, що вже у п’ятирічному віці готові йти до школи. Лікар–педіатр медичного центру «Добробут» Алла Дума нагадує про велику кількість методик, за якими малюка починають активно розвивати буквально з пелюшок. Більшість із таких вундеркіндів до п’ятирічного віку приходять з певним вантажем знань, вміють читати, рахувати, навіть говорити іноземною мовою. «Популяція дітей, які зараз народжуються, дуже розвинена, — вважає вона. — «Гальмувати» їх розвиток ми не маємо права так само, як і помилково «підганяти» цей процес. Однак хочу застерегти батьків від того, що не варто шестирічній дитині, скажімо, давати шість факультативів з іноземних мов — вона може не впоратись із таким навантаженням». Лікар наводить невеселу статистику: тільки 30% дітей, які йдуть до школи, належать до першої групи здоров’я. Інші 70 відсотків — хворі. А кількість старшокласників, які мають хронічні захворювання, прогресує з кожним роком. «Першокласники починають хворіти найчастіше тому, що не мають змоги проводити на свіжому повітрі дос­татньо часу, відпочивати. З іншого боку — як відмовитися від вимог часу? Адже коли дитина не буде володіти всіма навиками, які вимагає від сучасної людини технічний прогрес, вона просто випаде з соціуму», — наголошує Алла Дума.

Іграшка в ранці цілком доречна

Для першокласника дуже важливо безболісно перейти від ігрової до навчальної діяльності. Психологи нагадують батькам: для того, щоб син чи донька пішли до школи з радістю, і їм хотілося там навчатися, подбайте про те, щоб у дні, які залишилися до 1 вересня, дитина дотримувалася певного режиму. Адже з початком навчання їй доведеться входити в нові рамки, особливо тим, хто не відвідував дошкільні навчальні заклади.

«Враховуйте побажання дитини, — радить Ірина Шапошникова. — Адже до школи йде ваша дитина, а не ви. Тож варто дослухатися, який вона хоче портфель, яка форма їй більше до вподоби. І якщо ваш малюк хоче взяти з собою до школи щось нестандартне, скажімо, маленьку іграшку, — дозвольте їй! Батьки помиляються, намагаючись навіяти дитині, що відтепер вона стає дорослою. Дитинство після 1 вересня не закінчується. Цей процес довготривалий».

Зрештою, як наголошують педагоги, не кожна дитина готова в шість років сісти за парту. Деяким дітям необхідно продовжити період, коли вони залишаються малюками, коли ігрова діяльність переважає навчальну. Хоча те, що дитина нині йде до школи в шестирічному віці, Шапошникова називає штучно нав’язаною нормою. Проте й переживати, що дитина «не дограє», не варто — вона своє «добере», якщо фізіологічно готова до навчання в школі.

Однак 1 вересня — стрес не тільки для дітей, а й для вчителів. «Усі говорять про те, як адаптувати дитину до навчального процесу, а, як на мене, вчителі також потребують психологічної підтримки. Переважно йдеться про те, що вчитель має знати і вміти масу всього, а ніхто не думає, як йому з цим впоратись — зі своїми знаннями, навиками, запитами сучасного життя. «Задача вчителя — надскладна: перебувати між Сциллою і Харибдою недосконалої освітньої системи, високих вимог батьків, непростих характерів дітей, — вважає Світлана Уварова, ректор Міжнародного інституту глибинної психології, президент Української асоціації психоаналізу. — Іноді емоційна сфера педагога не витримує навантажень. Адже вчитель — це мати для всіх дітей, які є в класі».

До речі, вчителі, які багато років працюють у школі, випускаючи четвертий клас, не завжди хочуть брати під свою опіку шестиліток. Адже, як вважають психологи, «класична» семирічна дитина, потрапляючи в нові умови, сприймає їх адекватно. А нині вчителі нарікають, що з сучасним першокласником доводиться насамперед гратися, а не кожен учитель, який звик спілкуватися з дітьми як із дорослими, до цього готовий.

Наталія Коваль, учитель Києво–Печерського ліцею №171 «Лідер», каже, що цілий рік пропрацювала з шестилітками і пересвідчилася — для дитини в такому віці школа часто стає шоком. Пані Наталя дотримується думки, що шестирічній дитині таки не час іти до школи. «Те, що майбутній першокласник навчився рахувати до 100, знає столиці європейських держав, уміє читати — це все зайве, — переконана педагог. — Дитина, яка звикла до свободи, має висидіти 30 хвилин уроку. Це перший серйозний бар’єр, який доводиться долати малюку. Мені незрозумілий підхід, що в класі має бути 30 дітей, бо інакше його не відкриють. Як на мене, клас шестиліток мав би складатися з десяти, максимум 15 дітей, тільки тоді можна організувати збалансований навчальний процес». Іншим незвичним моментом для дитини стає спілкування з однокласниками. Крім того, його, спілкування, разом із відпочинком необхідно «втиснути» в короткі хвилини перерви між уроками. І так — щодня.

Рубікон 1 вересня долайте з дитиною разом

Батькам, які сушать голову над тим, як пережити з дитиною «шок 1 вересня», Наталія Коваль радить... самим полюбити школу, в яку вони віддали свою дитину. У жодному разі не можна дозволяти собі некоректних коментарів про школу та її вчителів, особливо у присутності дитини. Дитині важко відразу сприйняти авторитет учителя. Тому якщо мама підтримуватиме педагога, доньці чи сину буде набагато легше ввійти в нову життєву ситуацію. Наступний важливий момент — не залишати дитину на самоті, навчатися разом із нею і робити трохи більше, ніж дає вчитель. «Я працюю з дітьми, якими опікується дуже багато гувернанток, нянь, репетиторів, — ділиться пані Коваль. — Однак тільки мама має сама показати, що їй процес навчання дитини важливий і цікавий. Тоді це буде цікаво й дитині, і вона ходитиме до школи з задоволенням».

Діти, виховані нянями–гувернантками, хороші. Але ж вони часто... неслухняні, вважає Алла Дума. А все тому, що більш самостійні — хоча це, звичайно, чудова якість. «Я би радила, щоб зв’язок дитини з мамою не переривався так різко. Підіть із дитиною до школи, приготуйте сніданок не нашвидкоруч, а з любов’ю. Це ж просто — полюбити свою дитину більше, ніж роботу», — говорить вона.

Інна Яровенко, директор дитячого центру раннього розвитку «О’Кешкин клуб», вважає, що більшість дітей, які йдуть до школи вперше, психологічно не готові пережити такий стрес – вони не розуміють, в який «вулик» потрапили. А накопичення стресів ні до чого доброго не приводить. Крім того, є ще така проблема, як вступне тестування, яке багато шкіл влаштовують своїм майбутнім учням. На таких іспитах часто ставлять досить серйозні запитання, що стосуються багатьох параметрів, які дитина не повинна вивчати навіть у першому класі.

Провідний науковий співробітник Українського науково–методичного центру практичної асоціації психоаналізу Тамара Ільяшенко зауважує: пропри те, що тестувати (обстежувати) дитину на предмет її готовності до шкільного навчання офіційно заборонено, цей процес існує й зупинити його вже неможливо. «Але коли шестирічну дитину змушують читати на швидкість чи просять розв’язати задачу на три дії — просто дикість», — обурюється вона.

У свою чергу батькам, які віддають шестирічну дитину до школи, Тамара Ільяшенко нагадує — навчити читати й писати мало. Її треба підготувати насамперед психологічно, привити вміння спілкуватися, навіть гратися, збагатити її обсяг уявлення про навколишній світ. Тоді рубікон 1 вересня ваш син чи донька здолають легко і природно.

  • За що воюємо на Донбасі?

    У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>

  • «Ми розробили тести, здатні розпізнати справжнього вчителя»

    Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>

  • Майбутнє пам’яті

    Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>

  • «ХНУРЕреволюція»

    Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>

  • Луцький уже йде на посадку?

    Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>

  • Усе почалося з Брейгеля...

    Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>