Двічі розтоптана гідність

Британська газета «Індепендент» днями подала жахливий репортаж своєї кореспондентки Террі Джадд із жіночого відділення в’язниці в афганському місті Лашкар–Гах, центру провінції Хелманд. Більшість жінок–в’язнів відбувають там 20–річний термін ув’язнення за те, що їх... зґвалтували. Менша частина — за те, що втекли з батьківського дому з чоловіками, яких кохали. Афганський закон не робить різниці при покаранні за позашлюбні сексуальні стосунки — чи це було з кохання, чи це було найжорстокіше зґвалтування. Вина в усіх випадках покладається на жінку. Точніше на дівчат–підлітків, бо більшість ув’язнених не досягли 16 років. Наймолодшій бранці в’язниці в Лашкар–Гах — лише 13. Від «збезчещених» дівчат відмовляється родина і все село, тому, якщо в них народжуються діти, малі відбувають ув’язнення разом із матерями.

В’язниця в Лашкар–Гах — не виняток, а загальнонаціональне пра­вило. Афганська влада не наводить даних, скільки таких в’язниць по всій країні та скількох жінок у них утримують. Можна лише здогадатися, що в Афганістані, де не вщухають воєнні конфлікти, число збезчещених жінок залишається незмінно високим.

Представник служб безпеки провінції Хелманд полковник Гулам Алі заявив кореспондентці «Індепендент»: «Ми в Афганістані не розрізняємо того, що сталося добровільно чи з примусу, оскільки такими є ісламські закони. Я вважаю це правильним».

Незважаючи на те, що у в’язниці з матерями перебувають діти, в камерах немає елементарних людських умов — клозету з проточною водою, місця, де можна помитися, електричного струму та питної води. Бранкам двічі на день дають хліб. На тілі кожної з них — гнояки, на які націлюються рої мух. Багато жінок помирають від інфекційних хвороб, бо медичне обслуговування не передбачене. Кажуть, із в’язниці можна вирватися, але за дуже великий хабар начальству. Рідко хто знаходить бажання і гроші викуповувати цих забутих та покинутих.

Надія завжди залишається. Командування британських військ періодично нагадує місцевій адміністрації про таку річ, як гуманність. Нещодавно в провінції Хелману створили жіночу шуру справедливості стосовно жінок і дітей, зібравши до цього органу 20 найавторитетніших жінок. Про потребу змін ісламістського ставлення до жінок нагадує Афганський комітет із людських прав та урядовий департамент у справах жінок. Але чи переб’є цей батіг колоду традиційних мусульманських уявлень, за якими жінка є створінням другого сорту, напівлюдиною? Такого навчають чоловіків навіть у мечетях Європи.

Останній оприлюднений цього року звіт про життя жінок в Афганістані після повалення влади талібів 2001 року є жахливим: 87% афганських жінок потерпають від насилля в родині, половина з них — від сексуальних знущань; в 60% випадків шлюби укладаються насильно, без згоди жінки, хоча це офіційно заборонено законом. 57% наречених не мають ще й 16 років, а в деяких випадках узагалі йдеться про дітей. Афганці часто розплачуються неповнолітніми доньками за здійснені власні злочини чи виплачують ними борг. Афганістан — єдина у світі країна, де кількість самогубств серед жінок перевищує кількість самогубств серед чоловіків.