Учора близько 13-ї години президент РФ Дмитро Медведєв оприлюднив свій щойно виданий наказ: призупинити військову операцію в Грузії. Утім з обмовкою, що «Росія залишає за собою право у випадку необхідності проводити військові операції в зоні конфлікту». Невдовзі в телефонній розмові з комісаром ЄС із безпеки та зовнішньої політики Хав’єром Соланою Медведєв підтвердив про виконання цього наказу. Зауважимо, що «відступ» почався після того, як з’явилася доволі різка реакція США, а також НАТО — Альянс зібрався до вечора вчорашнього дня розглянути питання про надання Грузії військової допомоги. Як з’ясувалося, ще в понеділок МЗС Грузії, як повідомляє агенція «Інтерфакс», звернулося до держав–членів НАТО з проханням про «негайну військову допомогу в протидії прямій і неприхованій агресії Росії».
Щодо США, то президент цієї країни Джордж Буш нарешті висловився недвозначно: «Я глибоко стурбований повідомленнями про те, що російські війська вийшли за межі зони конфлікту (тобто Південної Осетії. — Ред.), атакують грузинське місто Горі і погрожують Тбілісі... Як з’ясовується, метою Росії є відставка законно обраного уряду Грузії. Росія вторглась у сусідню суверенну державу і погрожує демократично обраному уряду. (...) Такі дії неприйнятні у ХХІ столітті». Резюме — Буш дав зрозуміти, що «якщо Москва не змінить політику стосовно Грузії... це поставить під загрозу відносини Росії зі США та ЄС».
Вочевидь саме реакція таких потужних центрів впливу, як Білий дім та Брюссель, вплинула на зміну позиції Москви. Проте конфлікт перебуває ще за тисячі кілометрів від вирішення. Адже план урегулювання, запропонований за посередництва президента Франції Ніколя Саркозі, котрий учора перебував із такою місією в Москві, неприйнятний для Кремля. План, який привіз Саркозі (учора надвечір він планував прилетіти до Тбілісі, щоб ознайомити з пропозиціями грузинських очільників), передбачає як найпершу умову повернення збройних формувань воюючих сторін на позиції, які вони займали до початку конфлікту в Південній Осетії.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
