Ведмідь, у якого замість голови м’ясорубка, — вражаючий символ пікету біля амбасади РФ. (Фото Тетяни ШЕВЧЕНКО.)
Біля амбасади РФ зібралися понад 300 осіб. Основну групу протестувальників складали представники грузинської діаспори в Україні. До них приєдналися українські громадські та політичні організації УНА–УНСО, ВО «Тризуб», «Пора».
Зміст плакатів у руках протестувальників — «Путін + Медведєв = Гітлер», «Росія, припини агресію!», «Москва, руки геть від Грузії!» — у досить пом’якшеній формі передавав настрій учасників акції. Окрім того, отримали свою порцію критики як Україна, так і міжнародне співтовариство, які, на думку присутніх, «неадекватно реагують» на останні події. «Українська держава повинна активніше реагувати на російську агресію в Грузії. Цілком можливо, незабаром саме українці відчують імперські амбіції Росії», — сказав журналісту «УМ» пан Леон, один із учасників пікету.
Керівник київської організації УНА–УНСО Ігор Мазур розповів, що на адресу керівництва вже надійшло понад 50 заяв від молодих патріотів про бажання допомогти грузинському народу. Але наразі унсовці розглядають можливість лише гуманітарної допомоги. Представники організації можуть з’явитися в зоні конфлікту лише як військові журналісти — задля об’єктивного й неупередженого висвітлення ситуації в Грузії, — наголосив Ігор Мазур.
«Україна має підтримати Грузію. Водночас українська влада опинилась у складній ситуації — потрібно остерігатися політичних провокацій у Криму. Деякі українські політики повідомили про нібито підготовку антиросійських акцій на півострові. Росія може використати це у своїх інтересах», — заявив журналіст Вахтанг Кіпіані, який прийшов підтримати пікет.
Загалом уже ніхто практично не сумнівається у справжніх намірах Росії щодо України та Грузії — поглинути території цих країн хоча б частинами. Свідченням такого переконання можна назвати композицію, виставлену перед входом до посольства РФ — іграшковий ведмідь із відірваною головою, замість якої поставили м’ясо та м’ясорубку, а поруч — іграшковий автомат. І все це на тлі плакату «русскій спєцназ».
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
