Чи може Україна не пустити росіян у Севастополь?

12.08.2008

Як уже повідомлялося, кораблі Чорноморського флоту Російської Федерації, які базуються в українському Севастополі, 9 серпня вийшли до берегів Грузії. Невідомо, чи брали вони участь у недільному обезголовленні грузинського військово–морського флоту, коли вогнем із російських кораблів потоплено ракетний катер «Тбілісі» та пошкоджено ракетний катер «Діоскурія» — два найбільші військові судна Грузії. Якщо це зробили кораблі, які після цього мають повернутися до свого притулку в Севастополі, — Україна автоматично опиняється втягненою в конфлікт або принаймні використаною Росією у війні проти дружньої нам країни — Грузії. Відтак, МЗС України пригрозило, що наша країна не прийме назад «кораблі–вбивці». За повідомленням українського МЗС, до складу групи, яка вийшла з Севастополя 9 серпня, входять ракетний крейсер «Москва», великий протичовновий катер «Смєтлівий», малий протичовновий катер «Муромєц» та «Алєксандровєц», два ракетних катери, морський транспорт «Генерал Рябіков» та рятувальне судно «Епрон». Раніше, 8 серпня, на базу російського флоту в Новоросійську вирушив великий десантний корабель «Ямал». Крім того, велика група кораблів ЧФ РФ, дислокованих у Севастополі, взяла участь у стратегічних навчаннях «Кавказ–2008» і залишилась у районі Новоросійська.

Чи має Україна політичні й військові засоби виконати свою погрозу і таки не пустити російських кораблів у Севастополь? Українські військові наразі мовчать: «Нехай спочатку буде рішення про недопуск, а потім ми поговоримо про наші можливості», — сказав підполковник Костянтин Саділов, старший офіцер управління прес–служби Міністерства оборони.

Заява українського зовнішньополітичного відомства була потрібна, аби продемонструвати позицію України щодо «вилазок» російського флоту до Грузії, але навряд чи вона означатиме якісь практичні дії, бо важелів впливу на Росію Україна не має, вважають експерти. «Якщо це рішення (про недопуск кораблів назад у Севастополь. — Авт.) буде прийняте на рівні українського уряду, Росія може і, швидше за все, не прислухається до нього, — коментує для «УМ» Олексій Мельник, провідний експерт воєнних програм Центру економічних і політичних досліджень імені Разумкова. — Та чи варто Україні в такому разі застосовувати силу? Я думаю, що ні, бо тоді конфлікт навколо Південної Осетії набуде зовсім іншого масштабу». Натомість для України військовий конфлікт з Росією був би самовбивчим, вважає експерт. Наразі вимога України — прискорити підписання угоди про участь ЧФ РФ, що дислокується на території України, у конфліктних ситуаціях.

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>