Днями Юркові Гудзеві виповнилося б 62 роки. Вельми своєрідний, витончено–вишуканий літератор і маляр, за Володимиром Даниленком — напрочуд тонким виразним літературним критиком, — мандрівний дяк української літератури... 20.02.2002 року (просто–таки вбивчо–знаковий — порядково і цифрами — день смерти) сучасні «одморозки» цілеспрямовано — ба більше, вірогідно, на злу «заказуху» — забили ЙОГО в дворі місцевого військкомату. Митця замордували в Житомирі, місті, в якому він учив українську молодь, поліських хлопців і дівчат: викладав їм історію — мистецтва і рідної землі, літературу, горнув до рідного слова, давав перед очі й до серця Україну.

Музейний фонд України нараховує близько 12 мільйонів пам’яток. Половина з них — археологічні знахідки. Звичайно, не всі ці речі підходять для експонування. Але сотні тисяч цікавих керамічних виробів, кістяних чи навіть золотих предметів приречені на забуття і «повторну смерть» — для того, щоб їх експонувати, бракує музейних площ. Результати праці археологів втрачають суспільну вагу, адже наука перетворюється на своєрідну «річ у собі». А Україна загалом втрачає можливості для розвитку культурного туризму.
У цьому контексті ситуація у столиці Східного Криму — Керчі, стародавньому Пантікапеї, — є настільки показовою, що вимагає негайного втручання як центральної, так і місцевої влади.